Песня о Ленинграде - Леонид Утёсов

Зимой в белых шапках деревья и зданья,

Длинней вечера и короче свиданья,

Но я, словно летом, готов до рассвета

Бродить по широким твоим мостовым,

По улицам снежным и светлым твоим.

Пускай Неву пургою замело,

Пускай морозом дышит Летний сад.

В глаза ты мне глядишь, и мне тепло, светло,

Мой Ленинград, мой Ленинград.

Пускай Неву пургою замело,

Пускай морозом дышит Летний сад.

В глаза ты мне глядишь, и мне тепло, светло,

Мой Ленинград, мой милый Ленинград.

И Невский проспект, и Аврора, и Смольный,

Здесь голос истории слышишь невольно.

Чудесный мой город, ты светел и молод,

И ты человечеству дорог не зря —

Здесь нашего счастья рождалась заря.

Пускай Неву пургою замело,

Пускай морозом дышит Летний сад.

В глаза ты мне глядишь, и мне тепло, светло,

Мой Ленинград, мой Ленинград.

Пускай Неву пургою замело,

Пускай морозом дышит Летний сад.

В глаза ты мне глядишь, и мне тепло, светло,

Мой Ленинград, любимый Ленинград.

Взимку в білих шапках дерева і будівлі,

Довше вечора і коротше побачення,

Але я, наче влітку, готовий до світанку

Бродити по широким твоїм мостовим,

По вулицях сніговим і світлим твоїм.

Нехай Неву пургою замело,

Нехай морозом дихає Літній сад.

В очі ти мені дивишся, і мені тепло, світло,

Мій Ленінград.

Нехай Неву пургою замело,

Нехай морозом дихає Літній сад.

В очі ти мені дивишся, і мені тепло, світло,

Мій Ленінград, мій любий Ленінград.

І Невський проспект, і Аврора, і Смольний,

Тут голос історії чуєш мимоволі.

Чудове моє місто, ти світло і молодий,

І ти людству доріг не даремно—

Тут нашого щастя народжувалася зоря.

Нехай Неву пургою замело,

Нехай морозом дихає Літній сад.

В очі ти мені дивишся, і мені тепло, світло,

Мій Ленінград.

Нехай Неву пургою замело,

Нехай морозом дихає Літній сад.

В очі ти мені дивишся, і мені тепло, світло,

Мій Ленінград, улюблений Ленінград.