Перевал - Леонид Утёсов

Кто-то песню вдали, не допев, оборвал,

Чьи-то гаснут на склонах костры.

Мы с тобою вдвоём перешли перевал,

И теперь нам спускаться с горы.

Не заметили мы, как дорога крута,

Как гора высока, высока.

А уже и морщинки застыли у рта,

Лёгкий иней коснулся виска.

Пролетают года, как минутные сны,

Как ромашки на мягком лугу.

Ты не можешь забыть нашей первой весны.

Ты не можешь, и я не могу.

Ничего не копили для чёрного дня,

Не ловчили, не рвали из рук.

И пред теми, кто знает меня и тебя,

Наша совесть чиста, милый друг.

Где-нибудь у ручья мы устроим привал

И про молодость песню споём.

Мы с тобою вдвоём перешли перевал,

И с горы нам спускаться вдвоём.

Хтось пісню вдалині, не доспівавши, обірвав,

Чиїсь гаснуть на схилах багаття.

Ми з тобою вдвох перейшли перевал,

І тепер нам спускатись з гори.

Не помітили ми, як дорога крута,

Як гора висока, висока.

А вже й зморшки застигли біля рота,

Легкий іній торкнувся скроні.

Пролітають роки, як хвилинні сни,

Як ромашки на м'якому лузі.

Ти не можеш забути нашої першої весни.

Ти не можеш, і я не можу.

Нічого не збирали для чорного дня,

Не ловили, не рвали з рук.

І перед тими, хто знає мене і тебе,

Наша совість чиста, любий друже.

Десь біля струмка ми влаштуємо привал

І про молодість пісню заспіваємо.

Ми з тобою вдвох перейшли перевал,

І з гори нам спускатись удвох.