Коса - Леонид Утёсов

По дороге пыльной, что легла под уклон,

Шёл широкой рысью наш лихой эскадрон.

Видим, у дороги девка-краса,

Чудо — коса, море — глаза,

Улыбнулася улыбкой простой,

Нам помахав рукой.

И сказал тогда с улыбкой наш капитан:

«Оглянитесь-ка, за нами пыль да туман,

А стояла там ведь девка-краса,

Чудо — коса, море — глаза,

Увидала, что герой на коне

И улыбнулась мне».

Все слыхали, все скакали, каждый молчал.

Вдруг с весёлым смехом лейтенант наш сказал:

«Очень радостно, что девка-краса,

Чудо — коса, море — глаза,

Увидала, что орёл на коне

И улыбнулась мне».

Все слыхали, все смеялись, я промолчал.

Ехал тихий, ехал гордый, ехал и знал,

Знал уверенно, что девка-краса,

Чудо — коса, море — глаза,

Увидала, что казак на коне

И улыбнулась мне.

По дороге пыльной, что легла под уклон,

Уходил широкой рысью наш эскадрон.

А вдали осталась девка-краса,

Чудо — коса, море — глаза,

Улыбнулася улыбкой простой,

Нам помахав рукой.

По дорозі курної, що лягла під ухил,

Ішов широкою риссю наш хвацький ескадрон.

Бачимо, біля дороги дівка-краса,

Чудо - коса, море - очі,

Усміхнулася простою усмішкою,

Нам помахавши рукою.

І сказав тоді з посмішкою наш капітан:

«Огляньтеся, за нами пил та туман,

А стояла там дівка-краса,

Чудо - коса, море - очі,

Побачила, що герой на коні

І посміхнулася мені».

Усі чули, всі скакали, кожен мовчав.

Раптом з веселим сміхом лейтенант наш сказав:

«Дуже радісно, ​​що дівка-краса,

Чудо - коса, море - очі,

Побачила, що орел на коні

І посміхнулася мені».

Всі чули, всі сміялися, я промовчав.

Їхав тихий, їхав гордий, їхав і знав,

Знав упевнено, що дівка-краса,

Чудо - коса, море - очі,

Побачила, що козак на коні

І посміхнулася мені.

По дорозі курної, що лягла під ухил,

Йшов широкою риссю наш ескадрон.

А вдалині залишилася дівка-краса,

Чудо - коса, море - очі,

Усміхнулася простою усмішкою,

Нам помахавши рукою.