Chanson d'automne - Léo Ferré

Les sanglots longs

Des violons

De l’automne

Blessent mon coeur

D’une langueur monotone.

Tout suffocant

Et blême, quand

Sonne l’heure,

Je me souviens

Des jours anciens

Et je pleure;

Et je m’en vais

Au vent mauvais

Qui m’emporte

Deci, delà,

Pareil à la Feuille morte.

Les sanglots longs

Des violons

De l’automne

Blessent mon coeur

D’une langueur monotone.

Довгі ридання

Скрипки

Про осінь

боляче моє серце

З монотонною томністю.

Все задихається

І блідий, коли

Б'є година,

я пам'ятаю

старі часи

І я плачу;

І я йду

На лихому вітрі

хто мене забирає

Там і сям,

Те саме, що Мертвий лист.

Довгі ридання

Скрипки

Про осінь

боляче моє серце

З монотонною томністю.