Всё это - лишнее (Эвридика) - Noize MC, Leila

Всё это — лишнее прошлое,

Фотографией выцветшей,

Где не видно от времени лиц уже

Отправляется в пыльный архив.

Мы застыли там в позах возвышенных,

Искажённых бумагою высохшей,

Но не видно от времени лиц уже:

Этот снимок - тускней, чем антикварный малахит.

На обороте — стихи, посвящённые чувствам угасшим;

До смешного наивные, личные до неприличия.

Слов так много красивых, вот только они - не про нас уже...

Всё это — лишнее;

Всё это – лишнее;

Всё это – лишнее...

До отказа забита память

На ветер брошенными словами

И наш роман поглощает пламя:

В сердце тлеет пепел второго тома "Мёртвых душ".

Город лёг под волну цунами.

В прошлом — всё, что случилось с нами.

И все эфиры внезапно занял

На повторе для нашей любви похоронный туш.

Вот так любившие становятся бывшими.

К тебе в свои набиваются пошлые пришлые.

Мне больно пока что, но это неважно: всё это - лишнее,

Ненужное, больше не нежное, уже отжившее.

Жаль, что так вышло.

Тошно даже не от того, что жалко

Хорошего ставшего прошлым, или больно быть брошенной.

Просто горько видеть, как под твоей кожей рождается нечто

Чуждое, страшное, на тебя прежнего ничуть не похожее.

Боже мой!

Да и чёрт с тобой!

Пошёл ты, дорога скатертью.

Пой хоть в золоте на Олимпе, хоть в лохмотьях на паперти.

Твоё дело – you are not my private fucking property.

Ты - не мой.

Ты теперь - селебрити, модный дядя на светском рауте

А кто я теперь?

Наглядное пособие для изучающих тлен и апатию.

Полезное особенно для тех любознательных, кого интересуют

Их последние стадии.

Прощайте, люди - я здесь некстати!

Все це - зайве минуле,

Фотографією вицвілої,

Де не видно від часу обличчя вже

Відправляється в курний архів.

Ми застигли там у позах піднесених,

Спотворених папером висохлою,

Але від часу обличчя вже:

Цей знімок - тьмяніший, ніж антикварний малахіт.

На звороті - вірші, присвячені почуттям згаслим;

До смішного наївні, особисті до непристойності.

Слів так багато гарних, ось тільки вони – не про нас уже...

Все це зайве;

Усе це – зайве;

Все це зайве...

Вщент забита пам'ять

На вітер кинутими словами

І наш роман поглинає полум'я:

У серці тліє попіл другого тому "Мертвих душ".

Місто лягло під хвилю цунамі.

У минулому все, що трапилося з нами.

І всі ефіри раптово зайняв

На повторі для нашого кохання похоронний туш.

Ось так ті, хто любить, стають колишніми.

До тебе в свої набиваються вульгарні прийшли.

Мені боляче поки що, але це не має значення: все це - зайве,

Непотрібне, більше не ніжне, що вже віджило.

Шкода, що так сталося.

Нудно навіть не від того, що шкода

Хорошого, що став минулим, або боляче бути покинутою.

Просто гірко бачити, як під твоєю шкірою народжується щось

Чуже, страшне, на тебе колишнього анітрохи не схоже.

Боже мій!

Та й чорт із тобою!

Пішов ти, дорога скатертиною.

Співай хоч у золоті на Олімпі, хоч у лахмітті на паперті.

Твоя річ – you are not my private fucking property.

Ти не мій.

Ти тепер – селебріті, модний дядько на світському рауті

А хто ж я тепер?

Наочний посібник для тих, хто вивчає тлін і апатію.

Корисне особливо для тих допитливих, кого цікавлять

Їхні останні стадії.

Прощайте, люди – я тут недоречно!