Облака - Лариса Мондрус

Облака кажутся утром письмами.

Вот бы знать, — кем эти письма присланы.

И смотрю я на прохожих пристально.

Пристально.

Пристально…

Это ты письма прислал мне белые.

Это ты ждал меня вечность целую.

Я тебя самым счастливым сделаю!

Снова облака над крышею.

Снова облака неслышные.

Как письма летят и вижу я,

Что письма тобою отправлены.

Это ты письма прислал мне белые.

Это ты ждал меня вечность целую.

Я тебя самым счастливым сделаю!

Облака летят, а люди вслед глядят, глядят…

Хмари здаються вранці листами.

Ось знати, ким ці листи надіслані.

І дивлюся я на перехожих уважно.

Уважно.

Уважно…

Це ти листа надіслав мені білі.

Це ти чекав мене вічність цілу.

Я найщасливішим зроблю!

Знову хмари над дахом.

Знову хмари нечутні.

Як листи летять і бачу я,

Що листи тобою надіслано.

Це ти листа надіслав мені білі.

Це ти чекав мене вічність цілу.

Я найщасливішим зроблю!

Хмари летять, а люди слідом дивляться, дивляться.