Premier Matin De Novembre - La Rumeur

A bout de bras vous avez déterré les braises et

Au creux de vos mains, traversé de longs sillages

Les semences du feu ont accouché l’antithèse

De 130 obscures années d’esclavage

Du haut des massifs jusqu’aux plaines pillées

Des cités suppliciées aux villages craquelés

Voilà l’histoire prise au cou par vos visages couleur d’ambre

Quand enfin retentit ce premier matin de novembre

Vous avez arpenté la bouche ouverte d’une guerre

Comme les fils de la terre et du fer

Vous n’y avez pas seulement jeté la mitraille et l’acier

Mais chaque pulsation de vos cœurs écartelés

Des grenades dans le ventre sous des jours couleurs de boue

Vous avanciez, étreignant le maquis pour expulser le crime

Vous avanciez, agrippés à chaque arbre des racines à la cime

Sur vos têtes grondait un ciel de napalm, de parachutes et d’obus

Votre sang en crue hurlait, vos entrailles ouvertes brûlaient

Dans ce trop plein d'électrodes et de chiens

L’Algérie c'était vous quand l’Afrique répond aux coups

Quand le «fellah» se voit debout

Quand furieux, inaltérables et tendres

Vos rêves inondaient ce premier matin de novembre

Plus d’un million d'âmes laminées par les flammes

Subjuguent le silence et parlent d’une seule voix

N’oubliez pas ces morts sans sépulture, sans gerbe ni dorure

Ces morts aux yeux ouverts dans les chambres de torture

Faut-il que leur gloire soit insultée

Faut-il qu’elle soit dilapidée par de mauvais bergers

Qui ont accordé leur violon au diapason du colon

Et partagent avec lui la même peur au ventre

Que partout, refleurissent des premiers matins de novembre

На відстані витягнутої руки ви викопали вугілля і

На долоні, пройдена довгими пробудженнями

Насіння вогню породило антитезу

Про 130 темних років рабства

Від високих гір до пограбованих рівнин

Від закатованих міст до розбитих сіл

Це історія, яку охопили ваші бурштинові обличчя

Коли нарешті пролунає той перший листопадовий ранок

Ви ходили з відкритим ротом війни

Як сини землі й заліза

Ви не просто кидали дробовик і сталь

Але кожен удар ваших розірваних сердець

Гранат в череві під брудом кольорові дні

Ви йшли вперед, обіймаючи макі, щоб вигнати злочин

Ти йшов, чіпляючись за кожне дерево від кореня до верхівки

Над вашими головами гуркотіло небо з напалму, парашутів і снарядів

Кричала твоя набрякла кров, горіло відкрите нутро

У цьому переповнення електродів і собак

Алжир був тобою, коли Африка відповідала на удари

Коли «хлопець» бачить, що стоїть

Коли лютий, непохитний і ніжний

Твої сни заполонили того першого листопадового ранку

Більше мільйона вогненних душ

Подолай тишу і говори в один голос

Не забувайте тих померлих без поховання, без вінка і позолоти

Ті мертві з відкритими очима в катівнях

Треба зневажати їхню славу

Чи мусять його розтратити злі пастухи

Хто налаштував свою скрипку на мелодію поселенця

І розділити з ним той самий страх у животі

Що скрізь, цвіте знову з раннього листопадового ранку