Dernier verre - La Rumeur

Ce serait un peu la B.O. d’ma pénombre

Un chemin sans Lune dont la boue m’encombre

Des mots d’peur et d’haine qui n’sont pas les miens

Ce froid qui m'étreint de la nuque aux reins

J’me sens parfois comme un enfant vieilli

Un chien sans adresse que sa mère maudit

Des coups, des cris qui n’réveillent pas les voisins

L’air manque, la peine est forte, ça ira mieux demain

Médusa m’foudroie dans mon panoptique

Ce berceau coupable d’un agneau colérique

Taillé dans l’chaos de ma France-Algérie

Où les ventres sont creux et les cœurs mal remplis

Quand les filles de mon père deviennent mes sœurs à vie

Et qu’il faut torcher six mômes avec l’amour d’une truie

Quand les démons d’ma mère libèrent leur furie

Et jettent un bras vengeur sur un bien faible ennemi

J’toucherai l’Soleil

Avant l’grand sommeil

Trois belles âmes, l’amour d’une femme

Suffiront, j’crois, à m’tenir en éveil

Perpignan à c’t époque me fait des trous dans l’froc

J’ai la morve aux narines et une gourmette en toc

L’instit' me fout la trousse avec sa nostalgie

J’ignore encore tout du mot «colonie»

Faut s’ouvrir des fenêtres comme les Gitans espagnols

S’accrocher en vélo à l’arrière des bagnoles

Exploser des bouteilles sur l’chemin d’l'école

Écorcher ce chat qui m’avait foutu une tôle

Y’a la plage l'été pour se délester

Mais la terrasse est privée, merci de pas l’infester

Tu finis par t’barrer, non sans protester

Ce Sud, putain c’que j’ai pu l’détester

De retour à la maison, le pain cuit dans l’four

Mes grandes sœurs s’relaient entre la cuisine et les cours

Personne ne moufte, le daron dans l’salon me fixe comme s’il ignorait mon nom

Et dans ces mains tremble un ceinturon

J’entends gémir dans la chambre close

Quand elle pleure la vie qu’elle n’a pas eu, c’est fou c’que ma mère cause

Et lorsqu’elle passe la porte dans sa robe rose

J’recule sous les insultes et j’ai mal pour son visage couvert d’ecchymoses

J’toucherai l’Soleil

Avant l’grand sommeil

Trois belles âmes, l’amour d’une femme

Suffiront, j’crois, à m’tenir en éveil

Це було б трохи схоже на саундтрек моєї темряви

Безмісячна стежка, чия бруд обтяжує мене

Слова страху і ненависті, які не мої

Ця застуда, що обіймає мене від шиї до нирок

Іноді я відчуваю себе дорослою дитиною

Собака без адреси, проклята матір'ю

Удари, крики, які не будять сусідів

Повітря не вистачає, біль сильний, завтра буде краще

Медуза вражає мене в моєму паноптикумі

Ця винна колиска розлюченого ягняти

Урізати хаос моєї Франції-Алжиру

Де животи пусті, а серця незаповнені

Коли дочки мого батька стануть моїми сестрами на все життя

І шість козенят треба витерти з любов’ю свиноматки

Коли демони моєї матері випустять свою лють

І кинути руку мсти у слабкого ворога

Я торкнусь сонця

Перед великим сном

Три прекрасні душі, одна жіноча любов

Вірю, цього буде достатньо, щоб не спати

Перпіньян в той час зробив дірки в моїх штанях

У мене соплі в ніздрях і фальшивий браслет

Інститут трахає мене своєю ностальгією

Я ще не знаю слова «колонія».

Ви повинні відкривати вікна, як іспанські цигани

На велосипеді чіпляються за задню частину автомобілів

Вибухайте пляшки по дорозі до школи

Зніміть з цього кота, який мене обдурив

Влітку є пляж, щоб розвантажитися

Але тераса приватна, будь ласка, не заражайте її

Ви в кінцевому підсумку йдете, не без протесту

Цей південь, до біса, я його ненавидів

Повернувшись додому, хліб, спечений у печі

Мої старші сестри чергують між кухнею та уроками

Ніхто не приглушує, дарон у вітальні дивиться на мене так, ніби не знає мого імені

І в цих руках тремтить пояс

Я чую стогін у закритій кімнаті

Коли вона плаче життям, якого не мала, це божевілля, що викликає моя мама

І коли вона входить у двері у своїй рожевій сукні

Я відхиляюся під образами і боляче за його обличчя, вкрите синцями

Я торкнусь сонця

Перед великим сном

Три прекрасні душі, одна жіноча любов

Вірю, цього буде достатньо, щоб не спати