Le Poumon Des Peuples - La Rumeur

Je suis le poumon des peuples

(je suis le poumon des peuples)

Je veux dévorer l’air et cracher l’orage

(cracher l’orage)

Je suis le poumon des peuples

(je suis le poumon des peuples)

L’acier de mon fusil ne rouillera pas en cage

Je suis le poumon des peuples

J’ai l'âge de tous les esclavages

L'âge du claquement du fouet des fers cousus au visage

Des traites infâmes, des ghettos de l'âme que se partage

La race des vautours

Pour sertir d’or et d’argent son plumage

J’ai tout construit, tout produit, tout porté, tout forgé

Je sais tout du labeur, de l’effort, de la sueur

De la paille et des guenilles pour habiller mon cœur

J’ai tant donné, tant saigné pour que poussent des fleurs

On m’a tant pris, tant menti pour l’air pur de mes asphyxieurs

Mes rides sont ces meurtrissures laissées par des siècles

De fortune bâties sur mes obsèques

Par des siècles de démence arrosée d’eau bénite

D’absinthe maudite, de mon sang qui gicle, brûlant comme l’acide

Je suis le poumon des peuples

Ecoutez ces convulsions fiévreuses

C’est mon pouls qui s'ébroue parmi les cloisons dévoreuses

C’est mon souffle qui se braque dans les crissements opaques de l’usine

Ou sous l’estrade des profondeurs brûlantes de la mine

Inutile de me rejoindre si vos ventres ne cessent de geindre

Trop d’larmes s’enlisent l’une dans l’autre

Se figent dans le plomb, dans le silence se vautrent

Les sanglots longs… sied aux apôtres

Pas à ma soif de briser les chaînes et les croix, moi

Moi je veux des armes, lourdes comme l’espoir

Terribles comme ces soirs, dure joie main de ma gloire

Où enfin le feu enfile les peuples, les forêts et les villes

De milliers d’ombres en furie parties ensevelir la nuit

Les vieux monstres vomis des entrailles repues de bourgeois

Je suis…

Je suis le poumon des peuples et je vous l’annonce en guise de semonce

Ce monde d’abattoir bientôt poirera dans les ronces

Trop faim de terre et d’azur, de miel pour mon futur

Je vous l’annonce en guise de semonce

D’autres voix de fer arrachées aux muselières

D’autres gardes éclairs, baignés de lumière

Enfourcheront ma colère, mes artères, mon souffle

Jusqu'à c’que le dernier des loups étouffe

Mon histoire n’est pas finie, mon histoire est l’Histoire

Et l’humanité libérée mon rêve le plus enfoui

Le plus lynché, le plus chargé de charniers

De ruisseaux de sang pissant par les pores

De ce monde marchand où l’on sacre ma mort

Je suis le poumon des peuples et je vous l’annonce en guise de semonce

Ce nouveau siècle m’appartient et battra dans mes mains

Comme un cœur arraché de la poitrine

De ceux qui boivent le nectar dans le crâne des victimes

Я — легені народу

(Я — легені народу)

Я хочу поглинути повітря і виплюнути бурю

(плюй бурю)

Я — легені народу

(Я — легені народу)

Моя гарматна сталь не іржавіє в клітці

Я — легені народу

Я вік будь-якого рабства

Вік осколка батога залізок пришитий до обличчя

Сумнозвісні протяги, спільні душевні гетто

Раса грифів

Зробити його оперення золотом і сріблом

Я все побудував, все виготовив, все носив, все кував

Я знаю все про працю, зусилля, піт

Солома та ганчір’я, щоб одягати моє серце

Я дав стільки, стільки крові, щоб квіти виросли

Мене так захопили, так збрехали за чисте повітря моїх асфіксаторів

Мої зморшки — це синці, залишені століттями

Статки побудували на моєму похороні

Крізь століття божевілля кропив святою водою

Проклятого абсенту, моєї бризкаючої крові, що горить, як кислота

Я — легені народу

Послухайте ці гарячкові судоми

Це мій пульс тремтить серед пожираючих перегородок

Це моє дихання вдаряється в непроглядні верески фабрики

Або під помостом палаючих глибин шахти

Не потрібно приєднуватися до мене, якщо твої животи продовжують стогнати

Забагато сліз капає одна в одну

Завмирати в свинці, валятися в тиші

Довгі ридання... личить апостолам

Не до спраги розривати ланцюги й хрести, я

Я хочу зброю, важку, як надія

Страшні, як ті вечори, тяжка радість рука моєї слави

Де нарешті вогонь пронизує народи, ліси й міста

Тисячі розлючених тіней пішли поховати ніч

Старі виродки блюють насиченими нутрощами буржуа

Я…

Я — легені народів, і оголошую це вам як попередження

Незабаром цей світ бойні загниває в озерні

Занадто голодний землі й лазурі, милий для мого майбутнього

Я оголошую це вам як попередження

Інші залізні голоси, вирвані з морд

Інші охоронці блискавок, залиті світлом

Осяде мій гнів, мої артерії, моє дихання

Поки останній з вовків не захлинувся

Моя історія не закінчена, моя історія є історія

І людство звільнило мою найглибшу мрію

Найбільш лінчувані, найбільш обтяжені братськими могилами

Крізь пори б'ють струмені крові

З цього торгового світу, де освячують мою смерть

Я — легені народів, і оголошую це вам як попередження

Це нове століття моє і буде бити в моїх руках

Як серце, вирване з грудей

З тих, хто п'є нектар з черепів жертв