La mélodie des mortiers - La Rumeur

De prime abord nos rimes sont pas des métaphores

Loin des fantasmes de nègres dans la musique et le sport

Elles me bousculent dans l’effort, à l’abri du réconfort

Plongé dans le formol, bouffe du poulet aux hormones

C’est formidable bâtard, et sans l’oseille du Qatar

Et nous on n’porte pas le même bleu que ces pédales d'écolos d’Avatar

Alors au bout du canon, du délit d’faciès

Aux damnés d’Fanon parce qu’y a d’quoi perdre patience

Ici, trop d’chances de ramasser les ordures

Chose promise, chôm'du, mais nous on reste des hommes purs

Elevés à la sévère

Donne moi du Jack, pas du thé vert

Des vers à la Césaire, pas Jacques Prévert

Je n’suis pas black ni homme de couleur

Qu’on leur rentre bien ça dans leur putain d’crâne avant qu’il s’passe un

putain d’drame

Et quand j’ai faim ça crame, ils sont déjà au parfum

Quand sur les pare-brises il pleut des parpaings

L’entends-tu?

La mélodie des mortiers

Faut qu’tu t’y habitues

La rue, trop énervée pour du slam

Chérie j’n’ai qu’de l’essence pour te déclarer ma flamme

D’origine cauchemardesque, on y est presque

Pff!

Ici, pas de plume romanesque

Plutôt pisser sur la fresque de leur époque coloniale

Y a pas d’balle au centre dans une guerre patrimoniale

Et que personne ne bouge quand le nègre entre

Ça pue l’hémoglobine, ça pue la peur au ventre

Qui prend sa mine innocente de peur qu’on la lui rentre

N’ose pas mettre une seule baffe de peur qu’on la lui rende

D’humeur comme mon encre, prêt à tacher

Fâché, au nom d’une terre arrachée

Doucement ou ma carabine va cracher

Toujours au bord du drame, comme un simple contrôle de routine

Qui au mieux s’prolonge en footing

Et des volutes de fumée qui ne forment que des éclairs

Fous-toi ton nucléaire au cul, on verra bien si t’as les idées claires

Et j’en deviens le calvaire de vos doutes

Ou l’explosif dans la soute qui n’demande qu'à prendre l’air

На перший погляд наші рими не є метафорами

Далеко від нічних фантазій у музиці та спорті

Вони штовхають мене в зусиллях, подалі від розради

Занурювалися у формалін, їли гормон курки

Це чудовий сволоч, і без катарського щавлю

І ми не носимо такі ж блакитні, як ті зелені педалі Аватара

Отже, наприкінці бочки, злочин фації

До проклятого Фанона, бо є причина втратити терпіння

Тут занадто багато шансів зібрати сміття

Обіцяно, chôm'du, але ми залишаємося чистими людьми

Піднятий до суворого

Дай мені Джека, а не зеленого чаю

Вірші à la Césaire, а не Жака Превера

Я не чорний і не кольоровий

Давайте введемо їм це в кляті голови, перш ніж щось станеться

проклята драма

А коли я зголодніла, вона підгорає, вони вже присмачені

Коли на лобове скло йде дощ з шлакоблоків

Ви чуєте це?

Мелодія мінометів

Треба звикнути

Вулиця, надто розлючена для удару

Любий, у мене є лише бензин, щоб оголосити тобі своє полум'я

Кошмарного походження, ми майже на місці

Пфф!

Тут немає романтичної ручки

Скоріше пописатися на їх мурал колоніальної епохи

У війні за спадщину в центрі немає кулі

І ніхто не рухається, коли входить негр

Смердить гемоглобіном, смердить страхом у животі

Хто бере своє невинне обличчя, боячись, що воно в нього вткнеться

Не смій дати жодного ляпаса, щоб його не повернули

В настрої, як моє чорнило, готове розмазати

Сердитий, в ім’я землі відірваної

Спокійно, а то моя гвинтівка плюнеться

Завжди на межі драми, як проста рутинна перевірка

Що в кращому випадку поширюється на біг підтюпцем

І пучки диму, які просто спалахують

До біса твою ядерну дупу, ми подивимося, чи у тебе є чіткі ідеї

І я стаю голгофою твоїх сумнівів

Або вибухівка в трюмі, яка просто чекає, щоб подихати