Carnet de déroute, pt. 1 - La Rumeur

Ça sent pas bon dans c’pub

Décidément quelle angoisse cette musique de club

Vite, un coin d’silence pour me casser l’crâne

Le bruit du monde m'éloigne

Mes deux fois vingt ans ou presque témoignent du grotesque

Quand la soif me gagne comme le parfum d’une nymphomane

Je connais trop bien ce processus profane pour l’avoir conjugué

Dans toutes les langues, scruté sous tous les angles

Des rades les plus exsangues de ma ville

Au coin d’une feuille qui traîne

Un œil sur le fond d’mon larfeuille

Rien d’faramineux, à peine de quoi sauter dans un fiacre à l’arrêt

Et encore heureux

Car je n’suis pas d’humeur à lever l’pouce

Une fois la vitre baissée, qui embraye puis s’arrache en douce

Au point où j’en suis

En cas d’méprise j’me jette sur son pare-brise et pisse sur le toit ouvrant

Puis bagarre, qu’il soit petit ou grand

Malgré le peu d’neurones qui m’reste

La suite, commissariat Gare de l’Est

«Mon pauvre ami!

Vous êtes la perpétuelle victime de l’esprit querelleur de vos

contemporains.

Hein!

On vous cherche, on vous provoque, on vous persécute!

Une sorte de fatalité.

C’est bien ça?»

Bah question d'âge sans doute.

T’façons j’ai cuvé toute la bière que j’ai

trouvée sur ma route et finalement, rien, plus rien, le vide, le néant.

J’ai marché et fait l'équivalent de… porte d’Orléans à la porte St-Ouen pour

tout vomir dans un coin

«C'est la 3ème fois cette année, et la dernière j’espère, que vous êtes

poursuivi pour coups et blessures»

Bah, j’parlerai en présence de mon avocat.

Outrage et rébellion envers une

personne dépositaire de l’autorité publique… putain c’est long ça!

J'étais pas dans mon état… quand j’sors je bois, comme toi non?

Comme toi, hein?

Non j’suivrai pas…

У цьому пабі погано пахне

Справді, яка мука ця клубна музика

Швидше, куточок тиші, щоб зламати мені череп

Шум світу відганяє мене

Мої двічі по двадцять років чи майже свідчать про гротеск

Коли спрага вражає мене, як духи німфоманки

Я занадто добре знаю цей світський процес, щоб сполучити його

Усіми мовами, розглянуто з усіх боків

З найкривавіших гавань мого міста

На кутку відстає листя

Око на нижній частині мого larfeuille

Нічого величезного, ледь вистачить, щоб заскочити в зупинену таксі

І досі щаслива

Тому що я не в настрої ставити великий палець вгору

Після того, як вікно опущене, воно фіксується, а потім обережно відривається

Туди, де я

У разі непорозуміння кидаюся йому на лобове скло і мочу на люк

Тоді воюйте, малі чи великі

Незважаючи на кілька нейронів, які у мене залишилися

Люкс, Gare de l'Est поліцейський відділок

«Бідний мій друже!

Ви вічна жертва свого суперечливого духу

сучасників.

Ех!

Вони шукають вас, вони провокують вас, вони вас переслідують!

Якась фатальність.

Це вірно?"

Ну, безсумнівно, питання віку.

Так я виспався з усього пива, що випив

знайшов на моєму шляху і, нарешті, ніщо, ніщо, порожнеча, ніщо.

Я ходив і робив еквівалент... Порт Орлеан до Порт Сент-Уан для

вирвати все в кут

«Цього року це вже третій раз, і, сподіваюся, останній раз

притягнуто до відповідальності за напад і побоювання"

Ба, я буду говорити в присутності свого адвоката.

Обурення і бунт проти а

людина, яка займає державні повноваження... чорт побери, це довго!

Я не був у своєму стані... коли виходжу, я п'ю, як і ви, чи не так?

Як ти, га?

Ні, я не піду...