Les Caravanes - La Rue Kétanou

C’est à la manière un peu gitane

Qu’il caravane sa vie constamment

Alors il n’allait pas oublier

Celle qui pendant des années

Lui murmurait: «je continue

Jusqu'à recontinuer "

La rue c’est elle qui l’a élevé

Il y jouait au foot et au pavé

Pas manqué elle a vu ses genoux s'écorcher

Et les mobylettes changer de couleur

Sous la main du voleur

Et c’est par coeur qu’il la connaissait

Et c’est par peur d’y rester qu’il en cueillait

Les portefeuilles mûrs des passants

Les portefeuilles trop mûrs des passants pressés

En attendant les caravanes

Et que toutes les fleurs se fanent

Quand toutes les guitares de l’Espagne

Se mettent à chanter sur son passage

Un accordéon en attelage

Et la grosse caisse pour les rouages

Et sa chanson en paysage

C’est à la manière un peu brigane

Qu’il exhibe ses histoires sur le trottoir

Déballant son stand de mémoire

Pour que tous les jours se racontent de nouveau

Il était une foire

Et se glissant dans les oreilles en réanimation

Les badauds s’arrêtant à l'écoute

De cette unique attraction

Et toi va donc ouvrir les portes de l’imagination

Mme Machin est en prison quand Mr Truc

a perdu son pelochon

Quand certains comptent leurs millions

Lui conte ses histoires de son balcon

Il va bien falloir qu’elle se magne

Car il n’y a pas d’histoire

Et toujours pas de caravanes

Le ciel seul le sait que l’on pourrait

Reprendre ce qu’ils étaient

Et en bouffer des rues de routes

Des frontières de campagne

Devaler tout droit jusqu'à l’horizon

En déployant les cris et les ailes qui vont

A l’abordage des lèvres de leur visage

Marier la vie et ses voyages

Les cieux en parrainage

Et pour de bon prendre ces caravanes

Pour nous conduire hors de la ville et de ses marges

Це трохи по-циганськи

Нехай він караван своє життя постійно

Так він не збирався забувати

Той, хто роками

Прошепотів йому: «Я продовжую

До продовження"

Вулиця, на якій вона його виховала

Він грав там у футбол і бруківку

Не пропустив, вона бачила, як у неї шкрябали коліна

А мопеди змінюють колір

Під рукою злодія

І знав її напам’ять

І саме через страх залишитися там він вибрав його

Стиглі гаманці перехожих

Перезрілі гаманці перехожих поспішають

Чекають на каравани

І всі квіти в’януть

Коли всі гітари Іспанії

Проходячи, вони починають співати

Причіпний акордеон

І басовий барабан для гвинтиків

І його пісня в пейзажі

Це свого роду бригадний спосіб

Нехай похизується своїми історіями на тротуарі

Розпаковуючи його підставку для пам’яті

Щоб кожен день розповідав нову історію

Колись ярмарок

І ковзання у вухах у реанімації

Оглядачі зупиняються, щоб послухати

З цієї унікальної пам'ятки

І так ви відкриєте двері уяви

Місіс Що у в'язниці, коли містер Стафф

втратив пальто

Коли деякі рахують свої мільйони

Розповідає свої історії зі свого балкона

Їй доведеться поспішати

Бо нема історії

І ще немає караванів

Тільки небо знає, що ми могли б

Поверни те, що вони були

І їдять це вулиці доріг

Кордони країни

Спустіться прямо до горизонту

Розправляючи крики і крила, що йдуть

Наближаючись до губ їх обличчя

Одружитися з життям і подорожувати

Небеса в спонсорстві

І назавжди візьміть ці каравани

Щоб вивести нас з міста та його околиць