Le Clandestin - La Rue Kétanou

Il vagabonde et s’enveloppe

Dans les lumires de la ville

Des vitrines, des bars, des sex shops

Sans papiers, il se faufile

Il s’enlise dans un bain de foule

Cachette mouvante qui lui fait peur

Parfois il perd pied et il coule

Dans la folie des profondeurs

Il s’enfonce dans une langue bizarre

Qui bourdonne et fourmille de voix

Il se cogne contre des regards

Il est tellement maladroit

Prudemment, il planque son nom

Il ne veut pas le gaspiller

Il n’utilise plus qu’un surnom

Deux ou trois fausses identits

Clandestinement dans Paris

Il regonfle tout son courage

Il sait le secret crit

Entre les lignes de son visage

Discrtement sans faire de bruit

Il cherche quelque chose manger

Un abri o passer la nuit

Un robinet pour se laver

Il s’inquite devant ces ivrognes

Qui couchent dans les grottes de la rue

Eux, ils n’ont plus de langue, ils grognent

Ils perdent la tte et ils puent

Il s’inquite devant cet hiver

Le gel et les flocons de neige

Et puis devant un autre hiver

Devant d’autres flocons de neige

Il s’inquite devant la police

Qui contrle les gens de sa race

Il se souvient de la milice

Et il regarde ses godasses

Il se dit que a va bien

Qu’il s’est chapp de la guerre

Puis il glisse au fond de ses mains

Une larme, une prire

Воно блукає і огортається

У вогні міста

Вітрини, бари, секс-шопи

Без паперів він крадеться

Він загруз у натовпі

Рухома схованка, яка його лякає

Іноді він втрачає опору і тоне

У божевіллі глибин

Він занурюється в дивну мову

Хто гуде і роїться голосами

Він натикається на погляди

Він такий незграбний

Він обережно приховує своє ім'я

Він не хоче витрачати це даремно

Він використовує лише псевдонім

Дві-три фальшиві особистості

Таємне утримання в Парижі

Він накачує всю свою мужність

Він знає таємну критику

Між лініями її обличчя

Стримано, без шуму

Він шукає, що поїсти

Притулок для ночівлі

Змішувач для миття

Він переживає за цих п’яниць

Хто спить у печерах вул

Їх, язика вже нема, гарчать

Вони втрачають розум і смердять

Він хвилюється за цю зиму

Мороз і сніжинки

А потім перед черговою зимою

Попереду інші сніжинки

Він запитує міліцію

Хто керує людьми своєї раси

Згадує міліцію

І він дивиться на свої черевики

Каже, у нього все добре

Що він утік з війни

Потім воно глибоко ковзає в її руках

Сльоза, молитва