Laisse Ton Corps S'Exprimer - La Rue Kétanou

C’est maintenant que a se danse me disait un p’tit gars du Nord

Arrte de le rpter que j’lui dis, on va finir par le croire

Mais bien sr qu’il me rpond, pas question d’baisser les bras

Viens on monte dans un wagon l puis tiens, on part faire un tour dans mon Lille

O des gens chantent mme leurs pas qui vrillent

Et alors faut qu’a cadence, on a gliss jusqu' la gare sur des

Qui vit bien dort bien, pense pas trop, la vie a s’abuse, tu sais!

Tu sais pas?

T’as lu les cafougnettes, l’histoire d’un gars qu’arrte pas de vivre que des

blagues

C’est un certain Bonaff qui la fait!

Le bouquin?

Non le disque

Si tu veux j’te le passe…?

Merde, j’lai oubli dans ch’train!

T’es con ou quoi?

Alors j’ai rflchi sur un truc que j’avais jamais jamais vu Et j’pense que les bonnes fes il faut savoir se les inventer

Puis surtout savoir c’que toi tu voudrais en garder, moi c’est l’envie de

m’exprimer

Ar’baiss’te, ar’lef’te

Frotte ed’bondaine contre el' mienne Philomne

Quatre pas plus tard toujours sur son Lille, on s’est ouvert une bonne

bouteille de bonheur

En ouvrant la porte d’un bar de couleurs Wa’zen et prends pas peur,

y’a des belges, y’a des gitans

Y’a Mohamed enfin des gens quoi, on va pas politiquer l dessus

Ca existe des qui s’regardent l’me, ses flammes, ses larmes sans s’juger

Alors ceux qui parlent de ceux qui s’enferment et qui s’enferment aussi ben

qu’y s’la ferment

Ou qui s’apprennent passer par dessus ou poser leur cul

Un pied vers l’aventure et l’autre c’est dans la tte que a r’dmarre

On est rest tout l’aprs-midi assis parler et quand on s’est quitt c’tait la tte ensoleille de s’tre connus

Et convaincus qu’il y en a au lieux de parler, y ferait mieux d’laisser leur

corps s’exprimer

On dirait quand mme qu’y a des fois qu’y a des gens qu’ont peur d’tre heureux

Et comme le vin, ils attendent d’avoir bien vieillis pour s’dboucher

C’est la rflexion que j’me suis fait en prenant le train qui quittait Lille

direction Paris

Finalement y a des villes, y a des gens, y a de l’amour et puis y’a l’temps

d’se faire chier

Alors en attendant qu’le Bon Dieu vienne nous donner la notice

On glisse sur des bonheurs qui s’font d’un rien,

Des pieds, des mains et puis demain, et puis demain, et puis demain on verra

bien

Pour l’instant, j’pense que tu peux laisser ton corps s’exprimer

Ось зараз танець сказав мені маленький хлопець з Півночі

Перестань повторювати те, що я йому кажу, ми в кінцевому підсумку повіримо в це

Але, звісно, ​​він відповідає мені, ні про що не здаватися

Давай, сідаймо у вагон, а тоді ми покатаємося в моєму Ліллі

Де люди співають навіть свої звивисті кроки

А потім треба крокувати, ми ковзали до станції далі

Хто добре живе, добре спить, не думай багато, життя хибне, ти знаєш!

Ти не знаєш?

Ви читали cafougnettes, історію хлопця, який продовжує жити тільки

жарти

Якийсь Бонафф робить це!

Книга?

Не диск

Якщо хочеш, я передам тобі...?

Чорт, я забув це в ch'train!

Ти тупий чи що?

Тому я подумав про те, чого ніколи не бачив. І я думаю, що хороші феї ви повинні знати, як їх вигадати

Тоді перш за все знати, що б ти хотів зберегти, для мене це бажання

Виразити себе

Ar'baiss'te, ar'lef'te

Потріть ед’бондайн об мою Філомну

Через чотири кроки ще на своєму Ліллі ми відкрилися непогано

щаслива пляшка

Відчиняйте двері кольорової панелі Wa'zen і не бійтеся,

є бельгійці, є цигани

Там Мохамед, нарешті люди, що, ми не збираємося політизувати на цьому

Є люди, які дивляться на свою душу, її полум’я, її сльози, не засуджуючи себе

Тож ті, хто говорить про тих, хто замикається і хто замикається також

воно закривається

Або які вчаться переступати або опускати дупу

Однією ногою назустріч пригодам, а іншою – у голові

Ми просиділи, розмовляли весь день, а коли розлучилися, то з сонячними обличчями були знайомі.

І переконавшись, що є такі, замість того щоб говорити, краще б залишити їх

боді експрес

Здається, що бувають випадки, коли є люди, які бояться бути щасливими

І, як вино, вони чекають, поки добре витримаються, щоб відкоркувати

Це думка, яку я придумав, коли їхав потягом, який виїжджав з Лілля

Напрямок Париж

Нарешті є міста, є люди, є любов, а потім є час

розлютити

Тож чекаючи, поки добрий Господь прийде і повідомить нам

Ми ковзаємо на щастя, яке приходить з нічого,

Ноги, руки і то завтра, а потім завтра, а потім завтра побачимо

добре

Наразі, я думаю, ви можете дозволити своєму тілу говорити