El Tren Huracán - La Raíz

Vivió en un tren

Y lo llamó el Huracán

Podía viajar

Sin tener que viajar

Y cada día embarcaba su diario de sueños con él

Vivió en un tren

Y lo llamó el Huracán

Podía viajar

Sin tener que viajar

Y cada día embarcaba su diario de sueños con él

Quiso tener

Sin tener que pagar

Comió y bebió

Siempre de un manantial

Tan dulce como los besos esos que soñaba él

Con cien cañones de plata vivió de maravilla

Murió en el barro de la sociedad

Tenía en el bolsillo una colilla

Que la vida es un cigarro que no se debe apagar

No hay sitio aquí

Para ese tal Huracán

Que deja rastros de asfalto y de barras de bar

Y de colegas de brega que galopaban con él

Con cien cañones de plata vivió de maravilla

Murió en el barro de la sociedad

Tenía en el bolsillo una colilla

Que la vida es un cigarro que no se debe apagar

Con cien cañones de plata vivió de maravilla

Murió en el barro de la sociedad

Tenía en el bolsillo una colilla

Que la vida es un cigarro que no se debe apagar

Tuvo sus reinas

Sus noches

Sus juegos de amar

Y en el reflejo de un coche lo hacía real

Que olía como el dolor

Decía la gente de él

Como el dolor de las flores que duermen

Con el Huracán

жили в поїзді

І він назвав це Ураган

міг подорожувати

без необхідності подорожувати

І щодня він доставляв із собою свій щоденник мрії

жили в поїзді

І він назвав це Ураган

міг подорожувати

без необхідності подорожувати

І щодня він доставляв із собою свій щоденник мрії

хотів мати

без необхідності платити

їв і пив

Завжди з джерела

Такі солодкі, як ті поцілунки, про які він мріяв

З сотнею срібних гармат він жив у диво

Загинув у багнюці суспільства

У мене був приклад у кишені

Що життя – це сигарета, яку не варто гасити

тут немає місця

За той ураган

Це залишає сліди від асфальту та барних стійок

І про колег з бреги, які скакали з ним

З сотнею срібних гармат він жив у диво

Загинув у багнюці суспільства

У мене був приклад у кишені

Що життя – це сигарета, яку не варто гасити

З сотнею срібних гармат він жив у диво

Загинув у багнюці суспільства

У мене був приклад у кишені

Що життя – це сигарета, яку не варто гасити

мали своїх королев

ваші ночі

ваші любовні ігри

А у відображенні автомобіля це робило це реальним

що пахло болем

про нього говорили люди

Як біль сплячих квітів

з ураганом