По облакам - Крылья Осени

Сумерки в городе, тьмы наступление,

В кофе, как в омуте, нету спасения.

Рамки приличия, правила странные,

Ты прочитай мои мысли забавные.

Что стоит сегодня нам побегать по облакам,

И ты приходи сюда, иначе сойду с ума.

Город зажёг огни, впал в равнодушие,

Месяц, как часовой, сумерки слушает.

И стрелки замерли, мы с тобой главные,

Ты поняла мои мысли забавные.

Что стоит сегодня нам побегать по облакам,

И ты приходи сюда, иначе сойду с ума.

Звёзды, брызги, небо скачет, и кричит тишина,

Ночь, комета до рассвета нам с тобою дана.

От пространства оторвались одинаковых дней,

Удивленьем лишь распались голоса этажей.

Что стоит сегодня нам побегать по облакам,

И ты приходи сюда, иначе сойду с ума.

Что стоит сегодня нам побегать по облакам,

И ты приходи сюда, иначе сойду с ума.

Сутінки в місті, темряви наступ,

У каві, як у вирі, немає порятунку.

Рамки пристойності, правила дивні,

Ти прочитай мої думки кумедні.

Що варто сьогодні нам побігати по хмарах,

І ти приходь сюди, інакше збожеволію.

Місто запалило вогні, впало в байдужість,

Місяць, як вартовий, сутінки слухає.

І стрілки завмерли, ми з тобою головні,

Ти зрозуміла мої думки кумедні.

Що варто сьогодні нам побігати по хмарах,

І ти приходь сюди, інакше збожеволію.

Зірки, бризки, небо скаче, і кричить тиша,

Ніч, комета до світанку нам з тобою дана.

Від простору відірвалися однакових днів,

Здивуванням лише розпалися голоси поверхів.

Що варто сьогодні нам побігати по хмарах,

І ти приходь сюди, інакше збожеволію.

Що варто сьогодні нам побігати по хмарах,

І ти приходь сюди, інакше збожеволію.