Кристина - Крылья Осени

Бесконечная жизнь, и дорог впереди много,

Всё течёт и бурлит, кто-то смотрит нам вслед строго.

Но во мраке путей счастье зыбкое так близко,

В ожиданье вестей беспокойные шлём письма.

А Кристина юная у окна

Молча поправляет свои банты,

Смотрит в облака, и как все она

Грезит в тишине о большой любви.

Солнечные зайчики на стекле,

И улыбка детская, как рассвет,

И война совсем где-то вдалеке,

Ну, а для неё её просто нет.

Бесконечные дни, и стремление вверх воли,

Нужно всё же идти, все расписаны нам роли.

В темноте холод звёзд отмеряет земля вехи,

Смысл жизни так прост, у Кристины он весь в смехе.

А Кристина юная у окна

Молча поправляет свои банты,

Смотрит в облака, и как все она

Грезит в тишине о большой любви.

Солнечные зайчики на стекле,

И улыбка детская, как рассвет,

И война совсем где-то вдалеке,

Ну, а для неё её просто нет.

Жизни рождаться, пуле в ночи лететь,

Новой надежде в небе гореть,

Сладко вздыхая, ляжет Кристина спать,

Чтобы проснувшись, снова мечтать.

А Кристина юная у окна

Молча поправляет свои банты,

Смотрит в облака, и как все она

Грезит в тишине о большой любви.

Солнечные зайчики на стекле,

И улыбка детская, как рассвет,

И война совсем где-то вдалеке,

Ну, а для неё её просто нет.

Нескінченне життя, і дороги попереду багато,

Все тече і вирує, хтось дивиться нам услід суворо.

Але в темряві шляхів щастя хитке так близько,

В очікуванні звісток неспокійні шолом листи.

А Христина юна біля вікна

Мовчки поправляє свої банти,

Дивиться в хмари, і як усі вони

Мріє в тиші про велике кохання.

Сонячні зайчики на склі,

І посмішка дитяча, як світанок,

І війна зовсім десь далеко,

Ну, а для неї її просто немає.

Нескінченні дні, і прагнення вгору волі,

Потрібно все йти, всі розписані нам ролі.

У темряві холод зірок відмірює земля віхи,

Сенс життя такий простий, у Крістини він весь у сміху.

А Христина юна біля вікна

Мовчки поправляє свої банти,

Дивиться в хмари, і як усі вони

Мріє в тиші про велике кохання.

Сонячні зайчики на склі,

І посмішка дитяча, як світанок,

І війна зовсім десь далеко,

Ну, а для неї її просто немає.

Життя народжуватися, кулі в ночі летіти,

Новій надії в небі горіти,

Солодко зітхаючи, ляже Крістіна спати,

Щоб прокинувшись, знову мріяти.

А Христина юна біля вікна

Мовчки поправляє свої банти,

Дивиться в хмари, і як усі вони

Мріє в тиші про велике кохання.

Сонячні зайчики на склі,

І посмішка дитяча, як світанок,

І війна зовсім десь далеко,

Ну, а для неї її просто немає.