Колёса по дорожке - Кравц

Припев:

Несут колеса по дорожке,

Те, кто с нами едут — качают бошками.

Мы этой жизнью объе*ошены,

И каждый день — новый приход.

Несут колеса по дорожке,

Те, кто с нами едут — качают бошками.

Мы этой жизнью объе*ошены,

И каждый день — новый приход.

Когда мне было 13 лет,

Мое лето проходило через тягу пиво-сигарета.

Мы шатались по подъездам,

Целыми днями жрали только хлеб с майонезом.

Я был нормальным пацаном таким,

Любил хип-хоп, девчонок, на баскетбол ходил.

Потом влюбился так, что год не смеялся.

Взрослеем, работа, расписания, друзья, бассейн.

Синяки, шишки, личка, кучи амбиций.

Годы летят, звоню всё в туже пиццу.

Ничего не изменилось —

Здоровье закаляем, опыта накопилось.

А правда — она у костра с гитарой.

От нее воняет перегаром так, что аж валит пар,

И нет решения:

Теперь сами готовим себе пищу для размышления.

Наша страна!

А что страна?

Она нам вариантов не оставила.

Нам тут Стаса Михайлова ставят без палева.

И мы по этой холодной картине на своем бензине,

Катим на летней резине.

Припев:

Несут колеса по дорожке,

Те, кто с нами едут — качают бошками.

Мы этой жизнью объе*ошены,

И каждый день — новый приход.

Несут колеса по дорожке,

Те, кто с нами едут — качают бошками.

Мы этой жизнью объе*ошены,

И каждый день — новый приход.

С годами стараюсь не терять лица,

Вокруг все меняется: друзья взрослеют, дети рождаются,

А я сам, как ребенок, вот даже:

Мимо едет автобус, жду, что мне кто-то помашет.

А тут, по телику ко мне подходит девушка с большой грудью,

И говорит: «Мы тут костер разжигаем, пару палок не будет?».

А я не отвечаю, знаю это не случайно,

Нас повсюду пасут агенты в плавках, чайках.

И пусть он хоть на трибуне, в думе, на престоле,

В самом дорогом костюме — всё тот же Васюля!

И я не ведусь на их промывон, гипноз и фетиш,

Надеюсь, братан, ты в этой теме с нами едешь.

За сортовой правдой туда, где нас ждут,

Свежий расслабон, важны каждые 5 минут.

И я знаю точно, что нас отличает:

Беспорядок на столе!

На плите горячий чайник.

И я гордо скажу: «Я выбрал рэпчик!»,

Тут посыл важен, тут не решает кто под кого ляжет.

Либо качает, либо мажет, и как бы,

Припев:

Несут колеса по дорожке,

Те, кто с нами едут — качают бошками.

Мы этой жизнью объе*ошены,

И каждый день — новый приход.

Несут колеса по дорожке,

Те, кто с нами едут — качают бошками.

Мы этой жизнью объе*ошены,

И каждый день — новый приход.

Приспів:

Несуть колеса по доріжці,

Ті, хто з нами їдуть — хитають бошками.

Ми цим життям об'ї*ошені,

І кожен день — нова парафія.

Несуть колеса по доріжці,

Ті, хто з нами їдуть — хитають бошками.

Ми цим життям об'ї*ошені,

І кожен день — нова парафія.

Коли мені було 13 років,

Моє літо проходило через тягу пиво-цигарки.

Ми хиталися по під'їздах,

Цілими днями жерли тільки хліб із майонезом.

Я був нормальним пацаном таким,

Любив хіп-хоп, дівчат, на баскетбол ходив.

Потім закохався так, що рік не сміявся.

Дорослі, робота, розклади, друзі, басейн.

Синці, шишки, личка, купи амбіцій.

Роки летять, дзвоню все в ту ж саму піцу.

Нічого не змінилося -

Здоров'я гартуємо, досвіду накопичилося.

А правда — вона біля вогнища з гітарою.

Від неї смердить перегаром так, що аж валить пара,

І немає рішення:

Тепер самі готуємо собі їжу для роздумів.

Наша країна!

А що країна?

Вона нам варіантів не залишила.

Нам тут Стаса Михайлова ставлять без пального.

І ми за цією холодною картиною на своєму бензині,

Катимо на річній гумі.

Приспів:

Несуть колеса по доріжці,

Ті, хто з нами їдуть — хитають бошками.

Ми цим життям об'ї*ошені,

І кожен день — нова парафія.

Несуть колеса по доріжці,

Ті, хто з нами їдуть — хитають бошками.

Ми цим життям об'ї*ошені,

І кожен день — нова парафія.

З роками намагаюся не втрачати особи,

Навколо все змінюється: друзі дорослішають, народжуються,

А я сам, як дитина, ось навіть:

Повз їде автобус, чекаю, що мені хтось помахає.

А тут, по телику до мене підходить дівчина з великими грудьми,

І говорить: «Ми тут багаття розпалюємо, пару палиць не буде?».

А я не відповідаю, знаю це не випадково,

Нас всюди пасуть агенти в плавках, чайках.

І нехай він хоч на трибуні, у думі, на престолі,

У найдорожчому костюмі— все той же Васюля!

І я не ведусь на їх промивон, гіпноз і фетиш,

Сподіваюся, брате, ти в цій темі з нами їдеш.

За сортовою правдою туди, де нас чекають,

Свіжий розслаблений, важливі кожні 5 хвилин.

І я знаю точно, що нас відрізняє:

Безлад на столі!

На плиті гарячий чайник.

І я гордо скажу: «Я вибрав репчик!»,

Тут посил важливий, тут не вирішує хто під кого ляже.

Або хитає, або маже, і як,

Приспів:

Несуть колеса по доріжці,

Ті, хто з нами їдуть — хитають бошками.

Ми цим життям об'ї*ошені,

І кожен день — нова парафія.

Несуть колеса по доріжці,

Ті, хто з нами їдуть — хитають бошками.

Ми цим життям об'ї*ошені,

І кожен день — нова парафія.