Aberdeen - Kirsty McGee

There’s a place in every city

In a bar room, dimly lit

Where some yellow-headed girl whispers anyone who’ll listen how she feels

She stoops too low, but she will conquer

With no malice and no guile

She’s the child of late night whisky talk

If late night whisky talk had a child

Do you remember Aberdeen

When you and I were seventeen?

Eyes ablaze and thick as thieves

And Alice, you’ll remember

All of the promises he made

That night you told me all about him in the bed where you had laid

And all the sheets were rolled like restless waves

Thrown around in disarray

And I loved you then but I dared not speak for fear

For fear of what you’d say

And the roads roll by so dully grey

And I tell myself that they’ll end someday

When I find out what I mean to say

When words come a little closer

If I’d known back then what I’ve since learned

How a fire can warm, how a fire can burn

We dashed down the stars but at every turn

If I was lost

In the silence I could hear your heart beating

In a bar room in a city street

With a pretty girl with blistered feet

I don’t know about you but I can’t compete

When it comes to drinking games

You stoop too low but you will conquer

As you have conquered every time

You’re the child of late night whisky talk

If late night whisky talk had a child

And I’ll leave you there in Aberdeen

In a torn red dress with that crazy grin

A ragged girl: red hair, white skin

How you made me giddy when you drew me in

I will leave you there in Aberdeen

With my heart in your hands, the way it’s always been

The girl I loved so deeply but I dared not win

Before the stars…

Before the stars came down

У кожному місті є місце

У барі, тьмяне освітлення

Де якась жовтоголова дівчина шепоче кожному, хто послухає, що вона відчуває

Вона опускається занадто низько, але вона переможе

Без злоби й лукавства

Вона дитина пізніх нічних розмов про віскі

Якби вночі розмови про віскі мали дитину

Ви пам’ятаєте Абердін

Коли нам із тобою було по сімнадцять?

Очі палають і густі, як у злодіїв

А Аліса, ти пам’ятаєш

Усі обіцянки, які він дав

Того вечора ти розповіла мені все про нього в ліжку, де лежала

І всі простирадла покотилися, як неспокійні хвилі

Розкиданий у безладі

І я любив тебе тоді, але не смів говорити зі страху

Через страх перед тим, що ви скажете

А дороги котяться так тьмяно сірі

І я кажу собі, що колись вони закінчаться

Коли я дізнаюся, що хочу сказати

Коли слова наближаються

Якби я тоді знав те, чого навчився з тих пір

Як вогонь може зігріти, як вогонь може горіти

Ми мчалися вниз по зірках, але на кожному кроці

Якщо я загубився

У тиші я чув, як б’ється твоє серце

У барі на вулиці міста

З гарною дівчиною з пухирцями на ногах

Я не знаю, як ви, але я не можу конкурувати

Коли справа доходить до ігор із випивкою

Ви опускаєтеся надто низько, але ви переможете

Як ви перемагали кожного разу

Ви дитина пізніх нічних розмов про віскі

Якби вночі розмови про віскі мали дитину

І я залишу вас там, в Абердіні

У рваній червоній сукні з тією божевільною посмішкою

Обшарпана дівчина: руде волосся, біла шкіра

Як ти викликав у мене запаморочення, коли втягнув мене

Я залишу вас там, в Абердіні

З моїм серцем у твоїх руках, як це було завжди

Дівчина, яку я так сильно кохав, але я не наважився перемогти

Перед зірками…

До того, як зійшли зірки