На станции "Ночь" - Кирилл Комаров

На станции 'Ночь'

На станции «Ночь».

Луна не видна.

И ластится снег к осенней траве.

Кто-то глядит на тебя из окна.

Кто-то молчит у тебя в голове.

На станции «Ночь».

Морозная тишь.

Две длинные тени -- наверное, мы.

Что б я ни сказал -- ты повторишь.

Середина дороги.

Начало зимы.

На станции «Ночь».

Один и тот же мотив

Поёт и снегирь, и мальчик во сне.

Скоро заменят локомотив

И побегут деревья в окне.

На станции «Ночь».

Рельсы блестят.

И пёс на перроне виляет хвостом.

Брось ему хлеба, поймав его взгляд,

Чтобы было о чём вспомнить потом.

На станции «Ночь».

В конце октября.

Между тем, что прошло, и тем, что пройдёт.

Белые бабочки у фонаря

Упав в темноту, превращаются в лёд.

На станции «Ночь».

Хорошо, что не днём.

Хорошо, что сейчас.

Хорошо, что зима.

Хорошо, что стоим.

Хорошо, что живём.

Хорошо, что не сходим при этом с ума.

На станции «Ночь».

Недогрустив,

Ветер и снег заведут круговерть,

И дёрнет состав локомотив,

И уже без остановок -- до станции Смерть…

На станції 'Ніч'

На станції «Ніч».

Місяць не видно.

І лащиться сніг до осінньої трави.

Хтось дивиться на тебе з вікна.

Хтось мовчить у тебе в голові.

На станції «Ніч».

Морозна тиша.

Дві довгі тіні – мабуть, ми.

Що б я не сказав - ти повториш.

Середина дороги.

Початок зими.

На станції «Ніч».

Один і той самий мотив

Співає і снігур, і хлопчик у сні.

Скоро замінять локомотив

І втечуть дерева у вікні.

На станції «Ніч».

Рейки блищать.

І пес на пероні виляє хвостом.

Кинь йому хліба, зловивши його погляд,

Щоб було про що згадати потім.

На станції «Ніч».

В кінці жовтня.

Тим часом, що минуло, і тим, що пройде.

Білі метелики у ліхтаря

Впавши в темряву, перетворюються на лід.

На станції «Ніч».

Добре, що не вдень.

Добре, що зараз.

Добре, що зима.

Добре, що стоїмо.

Добре, що живемо.

Добре, що не сходимо при цьому розуму.

На станції «Ніч».

Недогрустив,

Вітер і сніг заведуть круговерть,

І смикне склад локомотив,

І вже без зупинок -- до станції Смерть ...