У входа в рай (Водолаз) - Кирилл Комаров

Шёл водолаз, гулял водолаз по берегу.

Ел ананас и дико ругал Америку.

Кабы ди Каприо был бы не мальчиком,

Я бы не устоял.

Я не гулял, да я не гулял по берегу.

Я не летал, да я не летал в Америку.

Кто-то куда, а я-то куда не попадя.

Где-то не дорулил.

Я-то бродил, а я-то бродил по городу.

Нагородил, что Бога схватил за бороду.

Официантки лезли ко мне за пазуху.

Нету там ни черта.

Что подарено -- не теряй,

О потерянном не жалей.

Этот парень у входа в рай

Уже устал от слёз и соплей.

Но он видит нас насквозь,

И он не станет нам петь псалмы.

Он нам задаст лишь один вопрос --

Были ли мы, любили ли мы…

Три на четыре, минус один -- одиннадцать.

Я тебя кину, чтоб самому не кинуться.

Сел покурить, а все сигареты мокрые.

Не о чем говорить.

Что подарено -- не теряй,

О потерянном не жалей.

Этот парень у входа в рай

Осатанел от слёз и соплей.

Но он видит нас насквозь,

И он не станет нам петь псалмы.

Он нам задаст лишь один вопрос --

Были ли мы, любили ли мы…

Пела мне песню, пела мне песню девица.

Пела о том, во что и самой не верится.

Ты не грузи меня, я же как пентиум --

Я на тебе завис.

Не надо слов, не надо слёз,

Не надо «если бы кабы».

Да или нет, на простой вопрос --

Были ли мы, любили ли мы…

Были ли мы, любили ли мы… (5 р.)

Йшов водолаз, гуляв водолаз по березі.

Еланаанас і дико лаяв Америку.

Якби ді Капріо був б не хлопчиком,

Я би не встояв.

Я не гуляв, так я не гуляв по берегу.

Я не літав, так я не літав в Америку.

Хтось куди, а я куди не потрапив.

Десь не доручив.

Я блукав, а я блукав містом.

Нагородив, що Бога схопив за бороду.

Офіціантки лізли до мене за пазуху.

Нема там жодного чорта.

Що подаровано - не втратий,

Про втрачене не жалі.

Цей хлопець у входу в рай

Вже втомився від сліз і соплів.

Але він бачить нас наскрізь,

І він не стане нам співати псалми.

Він нам поставить лише одне питання —

Були ми, любили ми...

Три на чотири, мінус один — одинадцять.

Я тебе кину, щоб самому не кинутися.

Сів покурити, а всі сигарети мокрі.

Не про що говорити.

Що подаровано - не втратий,

Про втрачене не жалі.

Цей хлопець у входу в рай

Осатанів від сльоз і соплів.

Але він бачить нас наскрізь,

І він не стане нам співати псалми.

Він нам поставить лише одне питання —

Були ми, любили ми...

Співала мені пісню, співала мені пісню дівчина.

Співала про те, у що й не віриться.

Ти не вантаж мене, я як пентіум -

Я на тебе завис.

Не треба слів, не треба сліз,

Не треба «якби каби».

Так або ні, на просте питання --

Були ми, любили ми...

Були ми, любили ми ... (5 р.)