За высокой горой - Кирилл Комаров

За высокой горой да за синей рекой,

За болотными топями, под снежными хлопьями

Дом стоит ледяной.

А вокруг никого.

Кроме рысей да сов.

Полночь за полночью.

Ты молишь о помощи,

Дверь заперев на засов.

Я нёс тебе чистый огонь

Из волшебного города.

Ты тронь это пламя рукой:

Хочешь быть околдованной --

Будь околдована мной.

То не ветер шумит.

То не вьюга ревёт.

Это волки с медведями спор ведут с ведьмами,

Кто меня первым убьёт.

За высокой горой да за синей рекой

Посредине трясины стоят две осины:

Мол, сам решай, на какой…

Я не сгину в пути.

Я уйду от погони.

Звери голодные, зимы болотные не погубят огонь!

Ибо ты меня ждёшь.

Ты закована в лёд.

Ты -- та, кто меня убьёт.

Я нёс тебе чистый огонь из волшебного города.

Ты тронула пламя рукой: то не ты околдована --

Это я околдован тобой.

За високою горою та за синьою річкою,

За болотними топями, під сніговими пластівцями

Будинок стоїть крижаний.

А навколо нікого.

Окрім рисів та сов.

Північ за півночі.

Ти молиш про допомогу,

Двері замкнувши на засув.

Я тобі чистий вогонь

З чарівного міста.

Ти тронь це полум'я рукою:

Хочеш бути зачарованою

Будь зачарована мною.

То не вітер шумить.

То не завірюха реве.

Це вовки з ведмедями суперечку ведуть з відьмами,

Хто мене вб'є першим.

За високою горою та за синьою річкою

Посередині трясовини стоять дві осики:

Мовляв, сам вирішуй, на який…

Я не згину в дорозі.

Я піду від погоні.

Звірі голодні, зими болотяні не погублять вогонь!

Бо ти мене чекаєш.

Ти закована в лід.

Ти - та, хто мене вб'є.

Я тобі чистий вогонь із чарівного міста.

Ти торкнула полум'я рукою: то не ти зачарована -

Це я зачарований тобою.