Иволга - Кирилл Комаров

Иволга

Шёл я домой, шёл дорогой родной,

Как пролетала тут птица-иволга да над моей головой.

А я возьми да спроси, что слыхать на Руси.

Порассказала мне птица иволга -- хоть святых выноси.

Ой, парень, иди не спеши,

У тебя дома, чай, нет ни души,

Шиши да мыши -- вот и все барыши.

Ой, ты, иволга, ложь, вечно попусту врешь,

Да только зря ты дразнишь-куражишься, так меня не проймешь.

Я стрелец-удалец, у меня дома и мать и отец,

Да еще невеста любимая -- с ней пойду под венец.

Ой, парень, аж той весной

Твоя невеста стала женой,

Да не твоей, а чужой.

Ой ты, иволга-ложь, что ни слово, то нож,

Уж больно зло загибаешь ты, больно круто берешь.

Ну, а хоть бы и так, так то беда на пятак,

А я на рубь с отцом выпью водочки -- он в энтом деле мастак.

Ой, парень, уж минул год,

Как твой отец сел на пароход

Да и уплыл от бед и хлопот.

Ой ты, иволга-ложь, твой напев нехорош.

Только голос твой, мне почудилось, на родимый похож.

Ты дай мне честный ответ, это правда всё али нет,

И что стряслось с моей матерью после всех этих бед.

Ой, парень, зачем мне врать,

Твоя мать устала горевать,

Стала иволгой, иволгой, иволгой

Твоя мать.

Іволга

Ішов я додому, ішов дорогий рідний,

Як пролітав тут птах-іволга та над моєю головою.

А я візьми та спитай, що чути на Русі.

Розповів мені птах іволга - хоч святих виноси.

Ой, хлопче, йди не поспішай,

У тебе вдома, чай, немає жодної душі,

Шиші та миші — ось і всі бариші.

Ой, ти, іволга, брехня, вічно марно брешеш,

Та тільки даремно ти дратуєш-куражешся, так мене не проймеш.

Я стрілець-удалець, у мені вдома і мати і батько,

Так ще наречена кохана - з нею піду під вінець.

Ой, хлопче, аж тої весни

Твоя наречена стала дружиною,

Так не твоїй, а чужий.

Ой ти, іволга-брехня, що ні слово, то ніж,

Дуже зло загинаєш ти, боляче круто береш.

Ну, а хоч би і так, так то біда на п'ятак,

А я на рубь з батьком вип'ю горілки — він в ентом справі художник.

Ой, хлопче, минув рік,

Як твій батько сів на пароплав

Так і сплив від бід і клопоту.

Ой ти, іволга-брехня, твій наспів недобрий.

Тільки твій голос, мені здалося, на рідний схожий.

Ти дай мені чесну відповідь, це правда все чи ні,

І що трапилося з моєю матір'ю після всіх цих бід.

Ой, хлопче, навіщо мені брехати,

Твоя мати втомилася сумувати,

Стала іволгою, іволгою, іволгою

Твоя мати.