Поезд в навсегда - KDRR

Вокзал остался позади, а все, что было, было зря.

Я уезжаю от тебя в холодный сумрак ноября.

Быть может, кто-то повторит с тобой наш прерванный полет,

Но отходной сигнал гудит.

Маршрут один – вперед.

Сквозь непогоды и дожди, туман и пыльные года.

Уходит поезд в навсегда, его назад не жди.

Что впереди?

А кто бы знал.

Бездушный реализм зеркал,

Руины замков изо льда, сибирских рек вода.

Ты выйдешь на пустой перрон, забыв, какой сегодня год,

Но недоступен телефон.

И ты не та.

И я не тот.

Прошло немало лет, мы научились жить, как прежде.

Без малой толики сердец, с демоверсией надежды.

Осенний полуночный смог.

В окне мелькают города.

И я хотел рвануть стоп-кран.

Не смог.

Ты растворишься так легко, паря над крышами домов.

Мой поезд едет далеко.

Я к этому готов.

Горят мосты и до скончания времен я обречен.

Искать такую же, как ты, и ненавидеть тот перрон.

У всех историй есть финал, а жизнь не поел перейти.

Состав уходит за Урал с четвертого пути.

Ты растворишься так легко, паря над крышами домов.

Мой поезд едет далеко.

Я к этому готов.

Мой поезд едет далеко.

Я к этому готов.

Вокзал залишився позаду, а все, що було, було дарма.

Я їду від тебе в холодну темряву листопада.

Можливо, хтось повторить з тобою наш перерваний політ,

Але відхідний сигнал гуде.

Маршрут один – уперед.

Крізь негоди та дощі, туман та курні роки.

Іде поїзд назавжди, його назад не чекай.

Що попереду?

А хто б знав.

Бездушний реалізм дзеркал,

Руїни замків із льоду, сибірських рік вода.

Ти вийдеш на порожній перон, забувши, який сьогодні рік,

Але недоступний телефон.

І ти не та.

І я не той.

Минуло чимало років, ми навчилися жити як раніше.

Без дещиці сердець, з демоверсією надії.

Осінній північний зміг.

У вікні миготять міста.

І я хотів рвонути стоп-кран.

Не зміг.

Ти розчинишся так легко, ширяючи над дахами будинків.

Мій поїзд їде далеко.

Я готовий до цього.

Горять мости і до кінця часів я приречений.

Шукати таку саму, як ти, і ненавидіти той перон.

Усі історії мають фінал, а життя не поїв перейти.

Склад іде за Урал із четвертого шляху.

Ти розчинишся так легко, ширяючи над дахами будинків.

Мій поїзд їде далеко.

Я готовий до цього.

Мій поїзд їде далеко.

Я готовий до цього.