Kartenhaus - KAYEF, Prinz Pi

Yeah, weiß noch, als wir dachten, es wär' perfekt

Kein Haus, nur Matratze im Van reicht echt

Steig' aus und wir hatten das Meer am Bett

Meer am Bett, yeah, yeah

Schmieden Pläne, die so unendlich weit führ'n, doch

Doch nie bedacht, dass diese Zeit vielleicht nie kommt

Keine Villa und Kinder, bloß irgendeinen Job

Sind nicht weit gekomm’n, no, nicht weit gekomm’n

Bis zum Ende dran geglaubt, dass das hier groß wird

Keine Grenzen, dass es immer weiter hoch geht

Und dass ständig weiter bauen mal belohnt wird

Dass es groß wird

Dieses Leben ist ein Kartenhaus

Wir hab’n daran so lang gebaut

Und jetzt ziehst du die Dame raus

Und mischst den Stapel auf, yeah, yeah

Dieses Leben ist ein Kartenhaus

Wir hab’n daran so lang gebaut

Du hast nicht mal 'n Tag gebraucht

Und das Kartenhaus zerfällt

Du spielst mit meinem

Kartenhaus, Kartenhaus

Du spielst mit meinem

Kartenhaus, Kartenhaus

Du spielst mit meinem

Wer stellt die Regeln auf?

Wer sagt dir, dass man Regeln braucht?

Ist ein Meer nicht einfach nur ein tiefes Tal mit Regen drauf?

Wer schreibt Gesetze auf?

Wer sagt, dass man Gesetze braucht?

Die hör'n doch eh in jeder Stadt auf mit dem letzten Haus

Bevor der Beton beginnt, ab da weht ein besondrer Wind

Der macht, dass manchmal jedes Wort nach einer Chance klingt

Wenn der Schall sich bricht in Schluchten von Grau

Jeder Schrei wurde gebor’n tief in der Brust als ein Hauch

Am Anfang, da war noch jeder Kuss wie ein Rausch

Neues Leben ist ein Zucken im Bauch

Leuchtfackeln brenn’n dunkel einen schwarzen Rauch

Die Dame und der König verschwinden aus dem Kartenhaus (yeah)

Dieses Leben ist ein Kartenhaus

Wir hab’n daran so lang gebaut

Und jetzt ziehst du die Dame raus

Und mischst den Stapel auf, yeah, yeah

Dieses Leben ist ein Kartenhaus

Wir hab’n daran so lang gebaut

Du hast nicht mal 'n Tag gebraucht

Und das Kartenhaus zerfällt

Du spielst mit meinem

Kartenhaus, Kartenhaus

Du spielst mit meinem

Kartenhaus, Kartenhaus

Du spielst mit meinem

Kartenhaus, Kartenhaus

Du spielst mit meinem

Kartenhaus, Kartenhaus

Du spielst mit meinem

Так, пам’ятаєте, коли ми думали, що це ідеально

Немає будинку, достатньо лише матраца у фургоні

Виходьте, а у нас було море біля нашого ліжка

Море біля ліжка, так, так

Будуйте плани, які заходять так далеко, так

Але ніколи не думав, що цей час ніколи не настане

Без особняка та дітей, лише робота

Не далеко зайшов, ні, не зайшов далеко

До кінця вірив, що це буде великим

Без обмежень, він продовжує рости

І це продовження будівництва іноді винагороджується

Що воно буде великим

Це життя – картковий будиночок

Ми так довго його будували

А тепер витягнете королеву

І перетасувати купу, так, так

Це життя – картковий будиночок

Ми так довго його будували

Це не зайняло у вас навіть дня

І картковий будиночок розвалюється

ти граєш з моїм

Картковий будиночок, картковий будиночок

ти граєш з моїм

Картковий будиночок, картковий будиночок

ти граєш з моїм

Хто встановлює правила?

Хто сказав, що вам потрібні правила?

Хіба море не просто глибока долина з дощем?

Хто пише закони?

Хто сказав, що вам потрібні закони?

Вони все одно зупиняються з останнім будинком у кожному місті

Перед початком бетонування дме особливий вітер

Іноді кожне слово звучить як можливість

Коли звук вривається в сірі каньйони

Кожен крик народжувався глибоко в грудях, як подих

Спочатку кожен поцілунок був як сп’яніння

Нове життя – це смикання в животі

Факели горять темним чорним димом

Дама і король виходять з карткового будиночка (так)

Це життя – картковий будиночок

Ми так довго його будували

А тепер витягнете королеву

І перетасувати купу, так, так

Це життя – картковий будиночок

Ми так довго його будували

Це не зайняло у вас навіть дня

І картковий будиночок розвалюється

ти граєш з моїм

Картковий будиночок, картковий будиночок

ти граєш з моїм

Картковий будиночок, картковий будиночок

ти граєш з моїм

Картковий будиночок, картковий будиночок

ти граєш з моїм

Картковий будиночок, картковий будиночок

ти граєш з моїм