The Blind Harper - Kate Rusby

Have you heard of the blind harper,

How he lived in Hogmaven town,

How he went down to fair England,

To steal King Henry’s wanton Brown.

First he went unto his wife,

With all the haste as go could he,

This work he said it will never go well,

Without the help of our good grey mare.

Said she, you take the good grey mare,

She’ll run o’er hills both low and high,

Go take the halter in your hose,

And leave the foal at home with me.

He’s up and went to England gone,

He went as fast as go could he,

And when he got to Carlisle gates,

Who should be there but King Henry.

Come in, come in you blind harper,

And of your music let me hear,

But up and said the blind harper,

I’d rather have a stable for my mare.

The king looked over his left shoulder,

And he said unto his stable groom,

Go take the poor blind harper’s mare,

And put her beside my wanton brown.

Then he’s harped and then he sang,

Til he played them all so sound asleep,

And quietly he took off his shoes,

And down the stairs he did creep.

Straight to the stable door he’s gone,

With a tread so light as light could be,

And when he opened and went in,

He found thirty steeds and three.

He took the halter from his horse,

And from his purse he did not fail,

He slipped it over the wanton’s nose,

And tied it to the grey mare’s tail.

Then he let her loose at the castle gates,

She didn’t fail to find her way,

She went back to her own colt foal,

Three long hours before the day.

Then in the morning, at fair daylight,

When they had ended all their cheer,

Behold the wanton brown had gone,

So had the poor blind harper’s mare.

And oh, Alas, said the blind harper,

Ever also that I came here,

In Scotland I’ve got a little colt foal,

In England they stole my good grey mare.

Hold your tongue said King Henry,

And all your mournings let them be,

You shall get a far better mare,

And well paid shall our colt foal be.

Again he harped and again he sang,

The sweetest music he let them hear,

He was paid for a foal that he never lost,

And three times over the good grey mare.

Ви чули про сліпого арфіста,

Як він жив у місті Хогмавен,

Як він спустився до справедливої ​​Англії,

Щоб вкрасти розпусного Брауна короля Генріха.

Спочатку він пішов до своєї дружини,

З усією поспіхом, як він міг,

Ця робота, за його словами, ніколи не піде добре,

Без допомоги нашої доброї сірої кобили.

Вона сказала, ти візьми добру сіру кобилу,

Вона буде бігати по пагорбах і низькими, і високими,

Візьміть недоуздок у свій шланг,

І залиш лоша удома зі мною.

Він встав і пішов до Англії,

Він їхав так швидко, як міг,

І коли він дійшов до воріт Карлайла,

Хто повинен бути там, як не король Генріх.

Заходь, заходь, сліпий арпер,

І про вашу музику дозвольте мені почути,

Але встав і сказав сліпий арфист:

Я б хотів мати стайню для своєї кобили.

Король подивився через ліве плече,

І він сказав своєму конюху:

Іди забери кобилу бідного сліпого арпера,

І поставити її біля мого коричневого кольору.

Потім він заграв, а потім заспівав,

Поки він не зіграв їх усіх так міцно спав,

І тихо зняв черевики,

А сходами він поповз.

Він пішов прямо до дверей стайні,

З протектором, настільки легким, наскільки може бути світло,

І коли він відчинив і зайшов,

Він знайшов тридцять коней і трьох.

Він зняв недоуздок зі свого коня,

І з гаманця він не вийшов,

Він насунув через ніс розпусника,

І прив’язав до хвоста сірої кобили.

Тоді він відпустив її біля воріт замку,

Вона не зуміла знайти свій шлях,

Вона повернулася до власного лошата,

Три довгі години до дня.

Тоді вранці, у світлий день,

Коли вони закінчили всі свої вітання,

Ось розпусний коричневий пішов,

Так було і з кобилою бідного сліпого арфіста.

І о, на жаль, сказав сліпий арфист,

Коли я прийшов сюди,

У Шотландії у мене є маленьке лошата,

В Англії вкрали мою добру сіру кобилу.

Притримай мову, сказав король Генріх,

І всі твої скорботи нехай будуть,

Ти отримаєш набагато кращу кобилу,

І добре буде оплачено лоша наша лоша.

Знову він гарсував і знову заспівав,

Наймилішу музику, яку він дав їм почути,

Йому заплатили за лоша, якого він ніколи не втрачав,

І тричі над доброю сірою кобилою.