Hunter Moon - Kate Rusby

Softly the morning light,

Softly the dew,

Softly my soul will bend,

As she comes in view,

At dawn she is delicate,

And burning by noon,

The end of the day will come soon.

And the stars in my lonely sky,

Are infinite bright,

And the stars know my soul will fly,

They’re holding it tight.

There she is rising now,

My heart it might break,

The birds in her warmth will fly,

My soul it will ache,

And the world comes alive for her,

In awe at her gaze,

And suddenly the sky is ablaze,

And the stars in my lonely sky,

Are infinite bright,

And the stars know my soul will fly,

They’re holding it tight.

Say not her name to me,

For I live in the shade,

Briefly I see her,

As she starts to fade,

In silence we pass,

Our path is well worn,

In silence I wait for the dawn.

And the stars in my lonely sky,

Are infinite bright,

And the stars know my soul will fly,

They’re holding it tight.

Calmly I drift along,

Oh I will endure,

I only belong to her,

Of that I am sure,

Will I ever hold her,

I cannot presume,

For she’s the sun,

I’m only the moon.

And the stars in my lonely sky,

Are infinite bright,

And the stars know my soul will fly,

They’re holding it tight.

And the stars in my lonely sky,

Are infinite bright,

And the stars know my soul will fly,

They’re holding it tight.

Тихе ранкове світло,

М'яко роса,

М'яко моя душа зігнеться,

Коли вона з'являється в поле зору,

На світанку вона ніжна,

І горить до полудня,

Скоро настане кінець дня.

І зірки на моєму самотньому небі,

Безмежно яскраві,

І зірки знають, що моя душа полетиме,

Вони міцно тримаються.

Ось вона встає зараз,

Моє серце може розірватися,

Птахи в її теплі полетять,

Моя душа буде боліти,

І світ для неї оживає,

В страху перед її поглядом,

І раптом небо палає,

І зірки на моєму самотньому небі,

Безмежно яскраві,

І зірки знають, що моя душа полетиме,

Вони міцно тримаються.

Не говори мені її імені,

Бо я живу в тіні,

На короткий час я бачу її,

Коли вона починає зникати,

У тиші ми проходимо,

Наш шлях витертий,

У мовчанні я чекаю світанку.

І зірки на моєму самотньому небі,

Безмежно яскраві,

І зірки знають, що моя душа полетиме,

Вони міцно тримаються.

Я спокійно дрейфую,

О я витерплю,

Я належу лише їй,

У цьому я впевнений,

Чи я колись тримаю її,

Я не можу припустити,

Бо вона сонце,

Я лише місяць.

І зірки на моєму самотньому небі,

Безмежно яскраві,

І зірки знають, що моя душа полетиме,

Вони міцно тримаються.

І зірки на моєму самотньому небі,

Безмежно яскраві,

І зірки знають, що моя душа полетиме,

Вони міцно тримаються.