Annan Waters - Kate Rusby, Bob Fox

Oh Annan Water’s wondrous deep

And my love Ann is wondrous bonnie

I’m loathe that she should wet her feet

Because I love her best of any.

Go saddle for me the bonny grey mare

Go saddle her and make her ready.

For I must cross the stream tonight,

Or never more I’ll see my lady.

He’s ridden over field and fen.

O’er moor and moss and many’s the mire,

But the spurs of steel were sore to bite.

Sparks from the mare’s hoofs flew like fire.

The mare flew over moor and moss,

And when she’s reached the Annan Water

She couldn’t have ridden a furlong more

Had a thousand whips been laid upon her.

Chorus

And woe betide you Annan Waters

By night you are a gloomy river,

And over you I’ll build a bridge

That never more true love can sever.

Oh Boatman put off your boat,

Put off your boat for gold and money.

For I must cross the stream tonight,

Or never more I’ll see my lady

Oh the sides are steep, the waters deep.

From bank to brae the water’s pouring

And the bonny grey mare she sweats for fear.

She stands to hear the water roaring

And he has tried to swim the stream,

And he swam on both strong and steady,

But the river was deep and strength did fail,

And never more he’ll see his lady.

Oh woe betide the willow wand,

And woe betide the bush and briar,

For you broke beneath my true love’s hand

When strength did fail and limbs did tire

(Chorus)

That never more true love may sever

О, Аннан Вода дивовижна глибина

А моя люба Енн — дивовижна Бонні

Я ненавиджу, що вона мочила ноги

Тому що я люблю її найкраще.

Іди осідлай для мене мілку сіру кобилу

Осідлайте її та приготуйте її.

Бо сьогодні ввечері я мушу перетнути потік,

Або більше ніколи я не побачу свою леді.

Він їздив по полю і болоті.

Тут болото і мох, і багато болото,

Але сталеві шпори було боляче кусати.

Іскри з копит кобили летіли, як вогонь.

Кобила пролетіла над болотом і мохом,

І коли вона дійшла до Аннан-Вотер

Вона не змогла б проїхатись більше сталону

Коли б на неї наклали тисячу батогів.

Приспів

І горе тобі, Аннан Уотерс

Вночі ти похмура річка,

І над тобою я побудую міст

Це ніколи більше справжнє кохання не може розірвати.

О, човняр відклади свій човен,

Відкладіть свій човен за золотом і грошима.

Бо сьогодні ввечері я мушу перетнути потік,

Або більше ніколи я не побачу свою леді

Ох, боки круті, води глибокі.

Від берега до берега вода ллється

А сиву кобилу вона потіє від страху.

Вона стоїть, щоб чути, як шумить вода

І він спробував переплисти потік,

І він пливав і міцно, і стійко,

Але річка була глибока і сили не вистачало,

І більше він ніколи не побачить свою леді.

О горе біля вербової палички,

І горе кущу та шипшині,

Бо ти зламався під рукою моєї справжньої любові

Коли не вистачало сил, а кінцівки втомлювалися

(Приспів)

Щоб ніколи більше справжнє кохання не розірвало