Volvió una Noche - Julio Sosa

Volvió una noche, no la esperaba,

había en su rostro tanta ansiedad

que tuve pena de recordarle

lo que he sufrido con su impiedad.

Me dijo humilde: «Si me perdonas,

el tiempo viejo otra vez vendrá.

La primavera es nuestra vida,

verás que todo nos sonreirá»

Mentira, mentira, yo quise decirle,

las horas que pasan ya no vuelven más.

Y así mi cariño al tuyo enlazado

es sólo una mueca del viejo pasado

que ya no se puede resucitar.

Callé mi amargura y tuve piedad.

Sus ojos azules, muy grandes se abrieron,

mi pena inaudita pronto comprendieron

y con una mueca de mujer vencida

me dijo: «Es la vida».

Y no la vi más.

Volvió esa noche, nunca la olvido,

con la mirada triste y sin luz.

Y tuve miedo de aquel espectro

que fue locura en mi juventud.

Se fue en silencio, sin un reproche,

busqué un espejo y me quise mirar.

Había en mi frente tantos inviernos

que también ella tuvo piedad.

Одного вечора він повернувся, я цього не очікувала,

на його обличчі було стільки тривоги

що мені було шкода нагадати вам

що я зазнав з його нечестям.

Він мені скромно сказав: «Якщо ви мене пробачите,

старий час знову прийде.

Весна - це наше життя,

побачиш, все нам усміхнеться»

Брехати, брехати, хотіла я йому сказати,

години, що минають, більше не повертаються.

І так моя любов з’єдналася з твоєю

Це просто гримаса зі старого минулого

що його вже неможливо воскресити.

Я замовк свою гіркоту і змилосердився.

Її дуже великі блакитні очі розширилися,

мою нечувану скорботу вони скоро зрозуміли

і з гримасою переможеної жінки

Він мені сказав: «Це життя».

І більше я її не бачив.

Вона повернулася тієї ночі, я ніколи її не забуду,

з сумним виглядом і без світла.

І я боявся цього спектру

це було божевілля в моїй молодості.

Він пішов мовчки, без докору,

Я шукав дзеркало і хотів подивитись на себе.

Попереду було стільки зим

що й вона пожаліла.