Sur - Julio Sosa

San Juan y Boedo antigua, y todo el cielo

Pompeya y más allá la inundación

Tu melena de novia en el recuerdo

Y tu nombre florando en el adiós

La esquina del herrero, barro y pampa

Tu casa, tu vereda y el zanjón

Y un perfume de yuyos y de alfalfa

Que me llena de nuevo el corazón

Sur

Paredón y después…

Sur

Una luz de almacén…

Ya nunca me verás como me vieras

Recostado en la vidriera

Y esperándote

Ya nunca alumbraré con las estrellas

Nuestra marcha sin querellas

Por las noches de Pompeya…

Las calles y las lunas suburbanas

Y mi amor y tu ventana

Todo ha muerto, ya lo sé…

San Juan y Boedo antiguo, cielo perdido

Pompeya y al llegar al terraplén

Tus veinte años temblando de cariño

Bajo el beso que entonces te robé

Nostalgias de las cosas que han pasado

Arena que la vida se llevó

Pesadumbre de barrios que han cambiado

Y amargura del sueño que murió

Сан-Хуан і старий Боедо, і все небо

Помпеї та за потопом

Ваша весільна зачіска в пам'яті

І твоє ім'я квітне на прощання

Кут коваля, тин і пампа

Твій будинок, свій тротуар і канава

І аромат бур'янів і люцерни

Це знову наповнює моє серце

Південь

Стіна, а потім…

Південь

Складське світло...

Ти ніколи не побачиш мене таким, яким побачив

Спираючись на вітраж

і чекає на вас

Я ніколи не буду сяяти зірками

Наш марш без нарікань

У Помпеї ночі…

Вулиці та приміські місяці

І моя любов, і твоє вікно

Все мертво, я знаю...

Старий Сан-Хуан і Боедо, загублені небеса

Помпеї і дійшовши до набережної

Ваші двадцять років тремтять від любові

Під поцілунком, який я в тебе тоді вкрав

Ностальгія за тим, що сталося

пісок, який забрало життя

Шкода про сусідство, яке змінилося

І гіркота мрії, що померла