Suurenmoinen elämä - Juha Tapio

Talo joen rannalla, ja poika hiljainen

Nousee ikkunalta kuuhun siivillään

Isä lähtee äidin luota hiljaa hiipuen

Ne kai siedä oikein ei enää itseään

Joen varren katoksesta pyörä nostettiin

«Kato äiti ilman käsiä»

Isosisko kakskyt vee meni eilen naimisiin

Se sanoi «onni tää ei koskaan häviä»

Valo kulkee veden selkää pitkin aamuisin

Kuiskaa sadoin uuden alun lupauksin

Kyyneleinä, helminä

Virta tuima, viettävä

Ikkuna on auki, kevään tulla, kuolla pois

Surun kestäväksi kasvoin, onnen en

Polun varteen aurinko teki pesän latvoihin

Jonkun pihalla on juhlat, kuulen sen

Vanhapoika naapurin käy tietä mietteissään

Se tuntee peukaloissaan huomispäivän sään

Kyyneleinä, helminä

Virta tuima, viettävä

Будинок біля річки, а хлопчик тихий

Підіймається з вікна до місяця своїми крилами

Батько покидає матір тихо, згасаючи

Мені здається, вони вже не витримують себе

Велосипед підняли з навісу вздовж берега річки

«Загублена мати без рук»

Моя старша сестра вчора вийшла заміж

Там сказано «щастя ніколи не пропаде»

Вранці світло рухається по спині води

Шепотіти сотнями обіцянок нового початку

У сльозах, перлах

Поточний нудний, витратний

Вікно відчинене, весна прийде, згасне

Я ріс із горем, не пощастило

Вздовж стежки сонце звило гніздо у верхів’ях

У когось на подвір’ї, чую, вечірка

Старий сусідський хлопчина йде своїм шляхом у своїх думках

Він відчуває завтрашню погоду в своїх руках

У сльозах, перлах

Поточний нудний, витратний