Aurinko ei laske - Juha Tapio

Haihtunut on aamukaste nousuun auringon

Hereillä jo linnut, puut ja pihanurmi on

Kämmeneeni kerään hiuksiaan ja palmikoin

Niin hellästi ja taitavasti kuin sen tehdä voin

Hän hiljaisuutta kantaa, sanatonta huntuaan

Syntymästään saakka, toinen tosi katseessaan

Joskus, niin kuin nytkin, aivan kuin hän tässä ois

Silmänräpäyksen ja kääntyy taas jonnekin ja pois

Illan lämmössä hän istuu avoimella ikkunalla

Keinuu hiljaa, kaukaisuuteen katsoo laulamalla

Sanattoman laulun niin kuin toiseen maailmaan

Josta saapunut hän tänne, hetkeksi on vaan

Ja aurinko ei laske, ei laske milloinkaan

Säälimättä surmaa syksy kesän lyhyen

Saapuu kevyt lumi hellästi sen peitellen

Aamu jokainen, jonka kanssaan nähdä saan

Niiden kirkkaus soi kiitosta, kiitosta soi vaan

Illan lämmössä hän istuu avoimella ikkunalla

Keinuu hiljaa, kaukaisuuteen katsoo laulamalla

Sanattoman laulun niin kuin toiseen maailmaan

Josta saapunut hän tänne, hetkeksi on vaan

Aurinko ei laske, ei laske milloinkaan

Illan lämmössä hän istuu avoimella ikkunalla

Keinuu hiljaa, kaukaisuuteen katsoo laulamalla

Sanattoman laulun niin kuin toiseen maailmaan

Josta saapunut hän tänne, hetkeksi on vaan

Ja aurinko ei laske, ei laske milloinkaan

Illan lämmössä hän istuu avoimella ikkunalla

Keinuu hiljaa, kaukaisuuteen katsoo laulamalla

Sanattoman laulun niin kuin toiseen maailmaan

Josta saapunut hän tänne, hetkeksi on vaan

Ja aurinko ei laske, ei laske milloinkaan

Illan lämmössä hän istuu avoimella ikkunalla

Keinuu hiljaa, kaukaisuuteen katsoo laulamalla

Sanattoman laulun niin kuin toiseen maailmaan

Josta saapunut hän tänne, hetkeksi on vaan

Aurinko ei laske, ei laske milloinkaan

Aurinko ei laske, ei laske milloinkaan

Aurinko ei laske, ei laske milloinkaan

Aurinko ei laske, ei laske milloinkaan

Aurinko ei laske

Aurinko ei laske

Aurinko ei laske

Aurinko ei laske

Випарувалася ранкова роса, що сходить на сонці

Птахи, дерева і дворова трава вже прокинулися

Мої долоні збирають волосся та коси

Наскільки я можу зробити це ніжно і вміло

Він носить тишу, свою безсловесну вуаль

Від народження ще один справжній погляд

Іноді, як зараз, так само, як він був би тут

Миттям ока і знову повертається кудись всередину і назовні

У вечірню спеку він сидить біля відкритого вікна

Тихо гойдається, співом дивиться вдалину

Безсловесна пісня, як інший світ

Звідки він прийшов сюди, це лише мить

І сонце не заходить, ніколи не заходить

Невпинне вбивство осені – це короткочасне літо

Легкий сніг прилітає, м'яко вкриваючи його

Ранок всім, кого я можу побачити

Слава їх дзвонить хвалою, хвалою дзвенить

У вечірню спеку він сидить біля відкритого вікна

Тихо гойдається, співом дивиться вдалину

Безсловесна пісня, як інший світ

Звідки він прийшов сюди, це лише мить

Сонце ніколи не заходить, ніколи не заходить

У вечірню спеку він сидить біля відкритого вікна

Тихо гойдається, співом дивиться вдалину

Безсловесна пісня, як інший світ

Звідки він прийшов сюди, це лише мить

І сонце не заходить, ніколи не заходить

У вечірню спеку він сидить біля відкритого вікна

Тихо гойдається, співом дивиться вдалину

Безсловесна пісня, як інший світ

Звідки він прийшов сюди, це лише мить

І сонце не заходить, ніколи не заходить

У вечірню спеку він сидить біля відкритого вікна

Тихо гойдається, співом дивиться вдалину

Безсловесна пісня, як інший світ

Звідки він прийшов сюди, це лише мить

Сонце ніколи не заходить, ніколи не заходить

Сонце ніколи не заходить, ніколи не заходить

Сонце ніколи не заходить, ніколи не заходить

Сонце ніколи не заходить, ніколи не заходить

Сонце не заходить

Сонце не заходить

Сонце не заходить

Сонце не заходить