Метр за метром - Johnyboy

Знаешь,

В последнее время, я всё сильнее ощущаю,

Что между мной и тобой любовь.

В прямом смысле слова, любовь до гроба.

Чем занимаешься ты пока получаю награды?

Зови меня археологом — докопаюсь до правды.

Я давно поселился в различных системах поисковых,

Ты выводила меня из себя, но просила войти снова.

Устала от скандалов моих и бешеной ревности,

Дождалась, когда голос мой в тишине это нервной стих,

Ты мне сказала, я для тебя теперь номер два,

Ты будешь так же, хмм, обаятельна, но мертва!

И тебя новый бойфренд паркует уже на стол,

Давай раздвигай ноги, ты хф**ва Шерон Стоун!

Коль занимали другие в в*гине место подростки,

То мой подарок любимой могильный крест от swarovsky.

Припев:

Ты была слишком яркой, отныне мне незаметна,

Я выскажу обязательно сожаления в заметках,

Разлетелось злое эхо моего смеха по ветру,

Погружаю тебя, бедная, в землю метр за метром!

Ты была слишком яркой, отныне мне незаметна,

Я выскажу обязательно сожаления в заметках,

Разлетелось злое эхо моего смеха по ветру,

Погружаю тебя, бедная, в землю метр за метром!

Ограничила доступ к дневам, сменила пароли дева,

Походу хочет, чтоб ей мои вилы вспороли тело,

Сделаю молча всё, как бы ты не орала злобно,

Я не Даля словарь, чтобы быть многословным.

Доконать и убить меня вовсе эта с*ка, наверно, хочет,

Ты выпила из меня кровь всю, позволь-ка мне и глоточек

И ты заплачешь как в детстве, при виде поломанной Барби,

Заметив у нового парня, мой острый на венах почерк!

Премии.

Все ищут победителя.

Вот он — рот этой с*ки

Получает гордо «Открытие года»!

Я не понял, вы что ли хотели меня обидеть уроды?

Я вас в ад затащу, чтоб вспомнили, из какой обители родом!

Припев:

Ты была слишком яркой, отныне мне незаметна,

Я выскажу обязательно сожаления в заметках,

Разлетелось злое эхо моего смеха по ветру,

Погружаю тебя, бедная, в землю метр за метром!

Ты была слишком яркой, отныне мне незаметна,

Я выскажу обязательно сожаления в заметках,

Разлетелось злое эхо моего смеха по ветру,

Погружаю тебя, бедная, в землю метр за метром!

Я нашёл в твоей квартире ваше домашнее п*рно,

Берегитесь, отсечёт ведь башни мой страшный топор вам!

Вас с любовником пугает идущая на вас тень,

Ты зря работала на камеру, ведущая новостей!

Я художник искусный, хоть, далеко ни Пикассо.

Я порежу вам глаза, очи чёрные и прекрасные.

Ты мечтала, вы будите вечно жить с ним вдвоём, о, нет!

Я ковыряюсь в мозгах его скальпелем, я не в своём уме!

Я разобью ему сердце как ты мне, но в центр прям **ну нож!

Не важно, что нашла ты в нём, важно то, что ты в нём найдёшь!

Я свихнувшегося нах** настоящее воплощение, знай, ножницы между ног.

Лови входящее сообщение, тварь!

Припев:

Ты была слишком яркой, отныне мне незаметна,

Я выскажу обязательно сожаления в заметках,

Разлетелось злое эхо моего смеха по ветру,

Погружаю тебя, бедная, в землю метр за метром!

Ты была слишком яркой, отныне мне незаметна,

Я выскажу обязательно сожаления в заметках,

Разлетелось злое эхо моего смеха по ветру,

Погружаю тебя, бедная, в землю метр за метром!

Привет, милая,

Я принёс тебе твои любимые

Красные розы, положу их рядом.

Спи спокойно, никто тебя не потревожит!

Так всё закончилось…

Знаєш,

Останнім часом, я все сильніше відчуваю,

Що між мною і тобою кохання.

У прямому значенні слова, любов до труни.

Чим займаєшся ти поки отримую нагороди?

Клич мене археологом — докопаюся до правди.

Я давно поселився в різних пошукових системах,

Ти виводила мене з себе, але просила увійти знову.

Втомилася від скандалів моїх і шаленої ревнощів,

Дочекалася, коли голос мій у тиші це нервовий вірш,

Ти мені сказала, я для тебе тепер номер два,

Ти будеш так, хмм, приваблива, але мертва!

І тебе новий бойфренд паркує вже на стіл,

Давай розсовуй ноги, ти хф**ва Шерон Стоун!

Якщо займали інші у в*гіні місце підлітки,

Той мій подарунок коханій могильний хрест від swarovsky.

Приспів:

Ти була занадто яскравою, відтепер мені непомітна,

Я висловлю обов'язково жалю в нотатках,

Розлетілася зла луна мого сміху за вітром,

Занурюю тебе, бідна, в землю метр за метром!

Ти була занадто яскравою, відтепер мені непомітна,

Я висловлю обов'язково жалю в нотатках,

Розлетілася зла луна мого сміху за вітром,

Занурюю тебе, бідна, в землю метр за метром!

Обмежила доступ до днів, змінила паролі діва,

Походу хоче, щоб їй мої вила вспороли тіло,

Зроблю мовчки все, як би ти не кричала зло,

Я не Даля словник, щоб бути багатослівним.

Доконати і убити мене зовсім ця с*ка, мабуть, хоче,

Ти випила з мене кров всю, дозволь мені і ковток

І ти заплачеш як у дитинстві, побачивши поламану Барбі,

Помітивши у нового хлопця, мій гострий на венах почерк!

Премії.

Усі шукають переможця.

Ось він — рот цієї с*ки

Отримує гордо "Відкриття року"!

Я не зрозумів, ви що хотіли мене образити виродки?

Я вас в пекло затягну, щоб згадали, з якої обителі родом!

Приспів:

Ти була занадто яскравою, відтепер мені непомітна,

Я висловлю обов'язково жалю в нотатках,

Розлетілася зла луна мого сміху за вітром,

Занурюю тебе, бідна, в землю метр за метром!

Ти була занадто яскравою, відтепер мені непомітна,

Я висловлю обов'язково жалю в нотатках,

Розлетілася зла луна мого сміху за вітром,

Занурюю тебе, бідна, в землю метр за метром!

Я знайшов у твоїй квартирі ваше домашнє п*рно,

Бережіться, адсіче ж башти моя страшна сокира вам!

Вас з коханцем лякає тінь, що йде на вас,

Ти даремно працювала на камеру, ведуча новин!

Я художник майстерний, хоч, далеко ні Пікассо.

Я поріжу вам очі, очі чорні і прекрасні.

Ти мріяла, ви будете вічно жити з ним удвох, о, ні!

Я¦ колупаюсь у мозках його скальпелем, я не в своєму розумі!

Я розіб'ю йому серце як ти мені, але в центр прямий ну нож!

Неважливо, що знайшла ти в ньому, важливо те, що ти в ньому знайдеш!

Я схиблений нах** справжнє втілення, знай, ножиці між ніг.

Лови вхідне повідомлення, тварюка!

Приспів:

Ти була занадто яскравою, відтепер мені непомітна,

Я висловлю обов'язково жалю в нотатках,

Розлетілася зла луна мого сміху за вітром,

Занурюю тебе, бідна, в землю метр за метром!

Ти була занадто яскравою, відтепер мені непомітна,

Я висловлю обов'язково жалю в нотатках,

Розлетілася зла луна мого сміху за вітром,

Занурюю тебе, бідна, в землю метр за метром!

Привіт кохана,

Я приніс тобі твої улюблені

Червоні троянди, покладу їх поруч.

Спи спокійно, ніхто тебе не потурбує!

Так усе закінчилося.