Дело нескольких минут - Johnyboy

Как в фильме «Время», на каждом из нас таймер.

Кому-то тут зимы, ветер;

кому-то тут Las Palmas.

Дело нескольких минут — вся жизнь перед глазами.

Из детства в «Стресс и фенибут», где шиза нарастает.

Хмм, то я публичен, да, то я обычный.

Рэп то-ли моя жизнь уже, то-ли привычка.

Как бы не дуло круто, был счастлив одну минуту,

Ведь тут тревога — хищник, я в роли добычи, тик-тик.

Сто с чем-то секунд, раскрыть эту тему мне круто?

Или мерится пенисом тут, рифмами, лайфстайлом?

Со всеми кто в теме секут, или зря залетели в игру.

Два зайца не исчезнут из рук — время вам дать пламя.

Минуты идут и не ждут ни секунды

И люто твой life бежит, эй!

Мы тут, если трудно, не круто,

Мы — люди, мы тут, чтоб сломать режим, эй!

Поколение верит в меня?

Не факт.

Может это последний мой миг?

(тик-так)

Эй, слышь!

Чё-то медленно это, вруби «x2».

Время летит и единой нет парадигмы,

И мне ничто тут не гарантирует завтра.

Берег пройти бы и свою веру найти мне,

Но ничего нет, мы перерыли все карты!

Нет тут идиллии, только перипетии.

Долго не мог идти и найти в себе батла.

Но аппетит-то пришёл во время еды мне,

И даже толком один, я как Спарта!

SK1T?

Skip that shit,

Big black boots в твой pigface kick

I hit that loot, got big ass chic

I kill here you, you witness it!

— английский… фу!

Критик, (boo.) завали-ка!

В бэтмобиле (vroom…) до Олимпа.

El Dinero гони, te quiero не жди,

К вам свалились в hood монолитом.

Боже, ты что, моя крошка, устала?

Хочешь на трон, но нет мощи у стана?

Тик-тик-так-бум!

Джони как Тони, ты — Mozee Montana.

Все они хотят в тренд, хотят в rec.

Но читают кальян-рэп, а я рэп.

Но всё это баян, кек, вояк нет.

Дорога твоя мем, моя вверх!

По ступеням руин, миновал забвение?

— win.

Жизнь — это момент, или миг?

И либо тупо ты одно из звеньев в цепи,

Либо твой флоу вызовет бурю и смещение плит.

Твердят они — я вылез на нэйме.

Ты забыл, что я вылез на нэймах —

Которых тогда ещё неожиданно вырубил,

И нехило так вынес на бэтлах?!

Они бы не вынесли даже часа быть мною,

И этот голод… не вынесли б хэйта

Пытались, чтоб перейти гору они —

Вылизать форуму, вылизать Снэйку.

А я, шёл против них, и ничего не меняется.

Никаких скидок, не «Чёрная пятница!»

Чё там?

Влетаю на чопере в здание

Был я убит, но мой счёт обнуляется.

Хоть психика моя совсем не та уже,

Но я ещё могу-то раздавать огонь (огонь!)

Не будешь управлять своим сознанием?

Ты знай, что оно будет управлять тобой (эй, бой!)

Чужда мне невесомость.

Холодней мои чувства, чем Миннесота.

Ночь на дворе, Готэм в огне,

Но я мышь Летучая — ревизорро?

(Say what?)

Вздрючен и пересоткан.

Времени нет, мне бы наверх.

Брюс Уэйн я, и нет меня предыдущего — пересобран.

Переплавлен, я не сладкий, я не зая, и не пушистый.

Читаю о своих страхах я и пытаюсь с ними сдружиться.

Легенды ненужные —

Вы бэтлитесь, или дружите?

Кто тут голоден?

Я тут голоден!

Мясо подано, сука, кушайте!

Минуты идут и не ждут ни секунды

И люто твой life бежит, эй!

Мы тут, если трудно, не круто,

Мы — люди, мы тут, чтоб сломать режим, эй!

Поколение верит в меня?

Не факт.

Может это последний мой миг?

(тик-так)

Эй, слышь!

Чё-то медленно это, вруби «x2».

Время летит и единой нет парадигмы,

И мне ничто тут не гарантирует завтра.

Берег пройти бы и свою веру найти мне,

Но ничего нет, мы перерыли все карты!

Нет тут идиллии, только перипетии.

Долго не мог идти и найти в себе батла.

Но аппетит-то пришёл во время еды мне,

И даже толком один, я как Спарта!

Як у фільмі «Час», на кожному з нас таймер.

Комусь тут зими, вітер;

комусь тут Las Palmas.

Справа кількох хвилин — усе життя перед очима.

З дитинства в «Стрес і фенібут», де шиза наростає.

Хмм, то я публічний, так, то я звичайний.

Реп чи моє життя вже, чи звичка.

Як би не було круто, був щасливий одну хвилину,

Адже тут тривога — хижак, я в ролі видобутку, тик-тик.

Сто з чимось секунд, розкрити цю тему мені круто?

Чи міряється пенісом тут, римами, лайфстайлом?

З усіма хто в темі січуть, або дарма залетіли в гру.

Два зайці не зникнуть з рук — час вам дати полум'я.

Хвилини йдуть і не чекають ні секунди

І люто твій life біжить, гей!

Ми тут, якщо важко, не круто,

Ми — люди, ми тут, щоб зламати режим, гей!

Покоління вірить у мене?

Не факт.

Може це остання моя мить?

(тик так)

Гей, чуєш!

Щось повільно це, врубай «x2».

Час летить і єдиної немає парадигми,

І мені ніщо тут не гарантує завтра.

Береж пройти би і свою віру знайти мені,

Але нічого немає, ми перерили всі карти!

Немає тут ідилії, лише перипетії.

Довго не міг йти і знайти в собі батла.

Але апетит прийшов під час їжі мені,

І навіть толком один, я як Спарта!

SK1T?

Skip that shit,

Big black boots у твій pigface kick

I hit that loot, got big ass chic

I kill here you, you witness it!

— англійський… фу!

Критик, (boo.) завали-но!

У бетмобілі (vroom…) до Олімпу.

El Dinero гони, te quiero не чекай,

До вас звалилися в hood монолітом.

Боже, ти, що, моя крихто, втомилася?

Хочеш на трон, але немає мощі у стану?

Тік-тік-так-бум!

Джоні як Тоні, ти — Mozee Montana.

Усі вони хочуть у тренд, хочуть у rec.

Але читають кальян-реп, а я реп.

Але все це баян, кек, вояк немає.

Дорога твоя мем, моя вгору!

По ступенях руїн, минув забуття?

- win.

Життя — це момент, чи мить?

І або тупо ти одна з ланок у ланцюга,

Або твій флоу викличе бурю і зміщення плит.

Твердять вони — я виліз на неймі.

Ти забув, що я виліз на неймах

Яких тоді ще несподівано вирубав,

І нехило так виніс на бетах?!

Вони не винесли навіть години бути мною,

І цей голод… не винесли б хейта

Намагалися, щоб перейти гору вони—

Вилизати форуму, вилизати Снейку.

А я, йшов проти них, і нічого не змінюється.

Жодних знижок, не «Чорна п'ятниця!»

Що там?

Влітаю на чопере в будівлю

Був я вбитий, але мій рахунок обнулюється.

Хоч моя психіка зовсім не та вже,

Але я ще можу роздавати вогонь (вогонь!)

Не управлятимеш своєю свідомістю?

Ти знай, що воно керуватиме тобою (ей, бій!)

Чужа мені невагомість.

Холодніші мої почуття, ніж Міннесота.

Ніч на дворі, Готем у вогні,

Але я миша Летюча — ревізорро?

(Say what?)

Пишний і пересотканий.

Часу немає, мені нагору.

Брюс Вейн я, і немає мене попереднього переобраний.

Переплавлений, я не солодкий, я не зая, і не пухнастий.

Читаю про свої страхи я і намагаюся з ними здружитися.

Легенди непотрібні—

Ви метуєтеся, чи дружите?

Хто тут голодний?

Я тут голодний!

М'ясо подано, сука, їжте!

Хвилини йдуть і не чекають ні секунди

І люто твій life біжить, гей!

Ми тут, якщо важко, не круто,

Ми — люди, ми тут, щоб зламати режим, гей!

Покоління вірить у мене?

Не факт.

Може це остання моя мить?

(тик так)

Гей, чуєш!

Щось повільно це, врубай «x2».

Час летить і єдиної немає парадигми,

І мені ніщо тут не гарантує завтра.

Береж пройти би і свою віру знайти мені,

Але нічого немає, ми перерили всі карти!

Немає тут ідилії, лише перипетії.

Довго не міг йти і знайти в собі батла.

Але апетит прийшов під час їжі мені,

І навіть толком один, я як Спарта!