Menuda - Joan Manuel Serrat

Pensa en mi, menuda, pensa en mi

Quan les bruixes t’esgarrapin de matí

No et faré més tebi el fred

Ni més dolç el cafè amb llet

Però pensa en mi, menuda, pensa en mi

Pensa en mi quan no t’arribi el sou

O quan t’arrambin en el metro a quarts de nou

I porta’m brodat a la teva brusa

O pintat en el teu somriure, vermell

Gronxa’m, de les teves arracades

Volta’m amb els teus anells

I deixa’m venir amb tu, deixa’m venir

Deixa’m anar on vas, deixa-m'hi anar

Menuda, entre goig i pena

Abraçat contra el poema

Que llegeixes d’amagat

Badallarà mandrosa la ciutat

Quan marquis l’hora i obris

Les finestres del despatx

I t’espolsis els ocells

Que fan niu als teus cabells

Et diu el cor, que l’ocell engabiat mor

Ells em duen a les plomes somnis i batecs

Quan colpegen els meus vidres els seus becs

I em conten, la història blanca i menuda

Que entre quatre parets es marceix

Piulen que es mor la primavera

Quan no pot anar de passeig

Deixa’m venir amb tu, deixa’m venir

Deixa’m anar on vas, deixa-m'hi anar

Menuda i encén la cara

Pensa que tenim encara

El camí dels teus ocells

Per volar-lo tu i jo amb ells

Думай про мене, малий, думай про мене

Коли вас вранці відьми подряпають

Я не зроблю тебе холодніше

Немає солодшої кави з молоком

Але думай про мене, малий, думай про мене

Думай про мене, коли тобі не платять

Або коли ти в метро о четвертій дев’ятій

І носи мене вишиванку на своїй блузці

Або намальований у вашій посмішці, червоним

Розкачай мене, зі своїх сережок

Оточіть мене своїми каблучками

І дозволь мені піти з тобою, дозволь мені підійти

Відпусти мене, куди ти йдеш, відпусти мене

Маленький, між радістю і горем

Притиснувся до вірша

Що ти читаєш таємно

Місто ліниво реве

Коли ви встановите час і відкриєте

Вікна офісу

І ви стряхуєте пил з птахів

Вони гніздяться у вашому волоссі

Ваше серце говорить вам, що птах у клітці вмирає

Несуть мене до пір'я снів і б'є

Коли мої окуляри вдарилися дзьобом

І розкажи мені білу і малу історію

Що між чотирма стінами в'яне

Вони твітують, що весна вмирає

Коли не можна гуляти

Дозволь мені підійти з тобою, дозволь мені підійти

Відпусти мене, куди ти йдеш, відпусти мене

Крихітні й освітлюють її обличчя

Він думає, що у нас ще є

Шлях твоїх птахів

Щоб летіти ти і я з ними