La Palmera Levantina - Joan Manuel Serrat

La palmera levantina

La columna que camina

La palmera… la palmera…

La palmera levantina

La que otea la marina

La mediterránea era

La que atrapa la primera

Ráfaga de primavera

La primera golondrina

La que araña los luceros

Y se ciñe los encajes

De las nubes a los zancos datileros

La que brinda sol en grano al verderol

La que se arroja de bruces contra el Sol

El magnífico incensario

Que se mece solitario

La palmera… la palmera…

Al final de una colina

Contra azul extraordinario…

¡la palmera levantina!

La palmera lo primero

Que vé el ojo marinero

De los mares de Levante

La palmera la que encuna

Al arcángel de la luna

¡la palmera de Alicante!

Vedla, fina

Palpitar en el confín

Vedla, presa, en la retina

De Azorín

La palmera… la palmera…

Como manos compañeras

Al dejar mis anchos valles

Y marchar de una mentira bella en pos, como manos

Desde fondos de horizontes y colinas

Me dijeron las palmeras

Levantinas

«¡adiós!»

Левантійська пальма

колона, що йде

Пальма… пальма…

Левантійська пальма

Той, що спостерігає за флотом

Середземне море було

Той, хто ловить першим

весняний порив

перша ластівка

Той, що дряпає зірки

І підперезає мереживо

Від хмар до фінікових ходулів

Той, що дає сонце в зерні вердеролю

Той, що кидається обличчям до Сонця

Чудова кадило

що каміння самотньо

Пальма… пальма…

внизу пагорба

На тлі надзвичайного синього…

пальма Леванте!

На першому місці стоїть пальма

Що бачить око моряка?

З морів Леванте

Пальма, що колиска

Архангелу Місяця

пальма Аліканте!

Бачиш її, добре

Пульсує на краю

Бачи це, здобич, на сітківці ока

Азорін

Пальма… пальма…

Як побратими руками

Залишаючи мої широкі долини

І залишити позаду красиву брехню, як руки

З фонів горизонтів і пагорбів

Пальми розповіли мені

левантійці

"до побачення!"