La Boca - Joan Manuel Serrat

Boca que arrastra mi boca.

Boca que me has arrastrado

boca que vienes de lejos

a iluminarme de rayos.

Alba que das a mis noches

un resplandor rojo y blanco.

Boca poblada de bocas

pájaro lleno de pájaros.

Canción que vuelve las alas

hacia arriba y hacia abajo.

Muerte reducida a besos,

sed de morir despacio,

das a la grama sangrante

dos tremendos aletazos.

El labio de arriba el cielo

y la tierra el otro labio.

Beso que rueda en la sombra

beso que viene rodando

desde el primer cementerio

hasta los últimos astros.

Beso que va a un porvenir

de muchachas y muchachos,

que no dejarán desiertos

ni las calles, ni los campos.

Cuánta boca ya enterrada,

sin boca, desenterramos

Bebo en tu boca por ellos,

brindo en tu boca por tantos

que cayeron sobre el vino

de los amorosos vasos.

Hoy son recuerdos, recuerdos

besos distantes y amargos.

Boca que desenterraste

el amanecer más claro

con tu lengua tres palabras,

tres fuegos has heredado

vida, muerte, amor.

Ahí quedan

escritos sobre tus labios.

Рот, який тягне мій рот.

Рот, що ти мене тягнув

рот, що ти прийдеш здалеку

щоб блискавкою мене освітити.

Світанок, який ти даруєш моїм ночам

червоно-біле сяйво.

повний рот

птах, повний птахів

Пісня яка повертає крила

догори й донизу.

Смерть зведена до поцілунків,

спрагу помирати повільно,

ти даєш на кровоточиву траву

два величезних закрилки.

Губа над небом

а земля друга губа.

Поцілунок, що котиться в тіні

поцілунок, який крутиться

з першого цвинтаря

до останніх зірок.

Поцілунок, який йде в майбутнє

дівчат і хлопців,

що не залишить пустель

ні вулиці, ні поля.

Скільки вже рота зарито,

без рота, ми відкопали

Я п'ю в твоїй роті за них,

Я тост у твоїх устах за так багато

що впав на вино

закоханих окулярів.

Сьогодні спогади, спогади

далекі й гіркі поцілунки.

рот, який ти викопав

найясніший світанок

твоїм язиком три слова,

три пожежі, які ви отримали у спадок

життя, смерть, любов.

ось вони

написано на твоїх устах