Noël - Jacques Douai

Madame à minuit, croyez-vous qu’on veille?

Madame à minuit, croyez-vous qu’on rit?

Le vent de l’hiver me corne aux oreilles

Terre de Noël, si blanche et pareille,

Si pauvre, si vieille, et si dure aussi.

Au fond de la nuit, les fermes sommeillent,

Cadenas tirés sur la fleur du vin,

Mais la fleur du feu y fermente et veille

Comme le soleil au creux des moulins

Comme le soleil au creux des moulins.

Aux ruisseaux gelés la pierre est à fendre

Par temps de froidure, il n’est plus de fous,

L’heure de minuit, cette heure où l’on chante

Piquera mon cœur bien mieux que le houx

Piquera mon cœur bien mieux que le houx.

J’avais des amours, des amis sans nombre

Des rires tressés au ciel de l'été,

Lors, me voici seul, tisonnant des ombres

Le charroi d’hiver a tout emporté

Le charroi d’hiver a tout emporté.

Pourquoi ce Noël, pourquoi ces lumières,

Il n’est rien venu d’autre que les pleurs,

Je ne mordrai plus dans l’orange amère

Et ton souvenir m’arrache le cœur

Et ton souvenir m’arrache le cœur.

Madame à minuit, croyez-vous qu’on veille?

Madame à minuit, croyez-vous qu’on rit?

Le vent de l’hiver me corne aux oreilles

Terre de Noël, si blanche et pareille,

Si pauvre, si vieille, et si dure aussi.

Мадам опівночі, як ви думаєте, ми не спимо?

Мадам опівночі, ви думаєте, ми сміємося?

Зимовий вітер дме вуха

Різдвяна земля, така біла та така сама,

Такий бідний, такий старий і такий міцний.

Глибокою ніччю хутори сплять,

Замки, намальовані на квітці вина,

Але квітка вогню там бродить і пильнує

Як сонце в дуплі млинів

Як сонце в дуплі млинів.

На замерзлих струмках камінь розколювати

У холодну погоду більше немає дурнів,

Опівночна година, та година, коли ми співаємо

Це вразить моє серце краще, ніж падуб

Це вразить моє серце краще, ніж падуб.

У мене було кохання, незліченна кількість друзів

Заплетений сміх у літньому небі,

Отже, я один, тицяю тіні

Зимова гужова все забрала

Зимова гужова все забрала.

Чому це Різдво, чому ці вогні,

Нічого не прийшло, крім сліз,

Не буду більше кусати гіркий апельсин

І пам'ять твоя розриває моє серце

І твоя пам'ять розриває моє серце.

Мадам опівночі, як ви думаєте, ми не спимо?

Мадам опівночі, ви думаєте, ми сміємося?

Зимовий вітер дме вуха

Різдвяна земля, така біла та така сама,

Такий бідний, такий старий і такий міцний.