Les petits trains - Jacques Douai

Te souvient-il de la douceur des petits trains,

Dans les pays des bords de mer entre les tamarins?

Tu es en voyage avec ton père et tu regardes,

Un cortège de bœufs qui part en promenade.

Tu es dans un bistrot près du mécanicien,

À lui rafistolais les lignes de la main,

Et tu songes tout bas à ta mère qui brode,

Des yeux de loto bleu et de jolies pagodes.

Et dans la chasse à courre de la tapisserie,

Les jeux comme nous font, mes vieils hauts de vie,

Un circulaire des bords de mer et des banlieues,

Libère tes chauffeurs et renverse tes feus.

Tu ne peux me mener plus loin que ton ancêtre,

Qui paissait tristement le long de la banquette,

Tandis que descendait, entre les tamarins,

Un enfant qui poussait les wagons d’une main.

Te souvient-il de la douceur des petits trains,

Dans les pays des bords de mer entre les tamarins?

Tu es en voyage avec ton père et tu regardes,

Un cortège de bœufs qui part en promenade.

Пам'ятаєш плавність поїздів,

У приморських країнах серед тамариндів?

Ти подорожуєш зі своїм батьком і шукаєш,

Процесія волів іде на прогулянку.

Ти в бістро біля механіка,

Йому залатав лінії руки,

І ти думаєш тихо про маму, що вишиває,

Блакитні очі лото і красиві пагоди.

І в полюванні за гобеленами,

Такі ігри, як ми, моє старе життя на вершині,

Флаєр узбережжя та передмістя,

Відпустіть водіїв і поставте фари заднім ходом.

Ти не зможеш відвести мене далі свого предка,

Хто сумно пасся вздовж лавки,

Спускаючись між тамариндами,

Дитина штовхає вагони однією рукою.

Пам'ятаєш плавність поїздів,

У приморських країнах серед тамариндів?

Ти подорожуєш зі своїм батьком і шукаєш,

Процесія волів іде на прогулянку.