La Zarzamora - Isabel Pantoja

En en café de Levante entre palmas y alegrías

Cantaba la zarzamora;

Se lo pusieron de mote porque dicen que tenia

Los ojos como la mora

Le hablo primero a un tratante, y olé

Y luego fue de un Marques

Que la lleno de brillantes, y olé

De la cabeza a los pies

Decía la gente que si era de hielo

Que si de los hombres se estaba burlando

Hasta que una noche, con rabia de celos

A la zarzamora pillaron llorando

¿Que tiene la zarzamora

Que a todas horas

Llora que llora por los rincones

Ella que siempre reía

Y presumía de que partía los corazones?

De un querer hizo la prueba

Y un cariño conoció

Que la trae y que la lleva

Por la calle del dolor

Los flamencos del colmado

La vigilan a deshora

Porque se han empestillado

En saber del querer desgraciado

Que embrujo a la zarzamora

Cuando Sonaban las doce una copla de agonía

Lloraba la zarzamora

Mas nadie daba razones ni el intríngulis sabia

De aquella pena traidora

Pero una noche al levante, y olé

Fue a buscarla una mujer;

Cuando la tuvo delante, y olé

Se dijeron no se que

De aquello que hablaron ninguno ha sabido

Mas la zarzamora lo dijo llorando

En una coplilla que pronto ha corrido

Y que ya la gente la va publicando

¿Que tiene la zarzamora

Que a todas horas

Llora que llora por los rincones

Ella que siempre reía

Y presumía de que partía los corazones?

Lleva anillo de casado

Me vinieron a decir

Pero ya lo había besado

Y era tarde para mi

Que publiquen mi pecado

Y el pesar que me devora

Y que todos me den de lado

Al saber del querer desgraciado

Que embrujo a la zarzamora

У кафе «Леванте» між долонь і радощів

Заспівала ожина;

Дали йому прізвисько, бо кажуть, що мав

очі, як ожина

Спочатку я розмовляю з торговцем людьми, а потім оле

А потім було від маркіза

Щоб я наповнював його діамантами і олею

З голови до ніг

Люди казали, що якби це було з льоду

А якби він висміював чоловіків

До однієї ночі, в люті ревнощів

Ожина застала на плачі

Що має ожина

що в будь-який час

Плач, що плаче в кутках

Вона, яка завжди сміялася

І він припускав, що розбиває серця?

З бажання зробив тест

І зустрілося кохання

Хто її приносить і хто її носить

по вулиці болю

Фламінго колмадо

Вони спостерігають за нею не в той час

Тому що вони застрягли

У пізнанні нещасного бажання

що зачарувала ожину

Коли дванадцята година пролунав куплет агонії

— заплакала ожина

Але ніхто не наводив причин і не знав про тонкощі

Від того зрадницького смутку

Але одна ніч на схід, і оле

Пішла шукати її жінка;

Коли він мав її перед собою, я відчув запах

Сказали, що не знаю

Ніхто з того, про що вони говорили, не знає

Але ожина сказала це, плачучи

У куплеті, який незабаром побіг

І що люди це вже публікують

Що має ожина

що в будь-який час

Плач, що плаче в кутках

Вона, яка завжди сміялася

І він припускав, що розбиває серця?

Він носить обручку

вони прийшли мені розповісти

Але я вже поцілувала його

А для мене було пізно

оприлюднити мій гріх

І печаль, що мене пожирає

І нехай усі мене відкинуть

Знаючи про нещасних бажаючих

що зачарувала ожину