Котёнок - Ирина Ежова

За окошком потёмки, на душе чернота.

Горько плачет девчонка в тихом доме одна.

Лишь пушистый котёнок с нею рядом сидит,

И кошачьими глазками удивлённо глядит.

И не знает он глупый той печали секрет,

Что того кто принёс его на земле уже нет.

Что красивый и сильный больше в дом не войдет

И за лапку пушистую никогда не возьмет.

Для девчонки с любовью он тебя выбирал.

Ах, пушистый подарок, он как будто бы знал,

Что столкнутся машины на развилке дорог

И что будет девчонке дом её одинок.

Замурлыкал котёнок, слёзы высохли вдруг

Вот он маленький, милый и единственный друг

Он в печалях утешит, а в беде не предаст

Он забыть не позволит, но и плакать не даст.

А комочек пушистый на хозяйку глядит

«Успокойся родная», — словно ей говорит

«Время раны залечит, утром солнце взойдёт,

И к тебе непременно снова счастье придёт».

За віконцем темряви, на душі чорнота.

Гірко плаче дівчисько в тихому будинку одне.

Лише пухнасте кошеня з нею поруч сидить,

І котячими очима здивовано дивиться.

І не знає він дурний тої печалі секрет,

Що того хто приніс його на землі вже немає.

Що гарний і сильний більше в будинок не увійде

І за лапку пухнасту ніколи не візьме.

Для дівчинки з любов'ю він тебе вибирав.

Ах, пухнастий подарунок, він ніби знав,

Що зіткнуться машини на розвилці доріг

І що буде дівчинці будинок її одинокий.

Замуркотіло кошеня, сльози висохли раптом

Ось він маленький, милий і єдиний друг

Він у печалі втішить, а в біді не зрадить

Він забути не дозволить, але і плакати не дасть.

А грудочок пухнастий на господиню дивиться

«Заспокойся рідна»,— ніби їй говорить

«Час рани залікує, вранці сонце зійде,

І до тебе неодмінно знову щастя прийде».