29.10 - Ирина Дубцова

Я хлопнула дверью

Я оставила в твоей машине всё

Своё сердце и сигареты

Промокшие от слез

Я вышла раздетая и разбитая

Будто бы в никуда

Бросив прошлое в Порше твоем

Кажется, навсегда

Будет долго болеть еще

Может, не заживет

Будут шрамы

И самое время подстричь каре

Моими нервными клетками

Пишется этот трек

И я вряд ли без сердца

Теперь уже человек

Да

Будет снег, одинокая зима

На полгода

Там

Где ты с ней, не бывает снега

Но

Так же холодно

Мне до тебя

Всего лишь три часа

По снежному небу

Я бы и хотела

Но ты с ней

Я бы полетела, но снег…

Я вырвала сердце

Я не чувствую, кажется, ничего

Пусть все катится к черту

И под откос ещё

Мне все равно, даже если

Обрушатся небеса

Все, что вспомню последним – эти твои глаза

Будет вряд ли болеть уже

Нечему же болеть

К лету, может, от этого не останется следа

Я слышала, что без сердца получится не жалеть

А еще бы из памяти вычеркнуть навсегда

Да

Будет снег, одинокая зима

Я грюкнула дверима

Я залишила у твоїй машині все

Своє серце та цигарки

Промоклі від сліз

Я вийшла роздягнена і розбита

Ніби в нікуди

Кинувши минуле в Порші твоєму

Здається, назавжди

Довго хворітиме ще

Може, не загоїться

Будуть шрами

І саме час підстригти каре

Моїми нервовими клітинами

Пишеться цей трек

І я навряд чи без серця

Тепер уже людина

Так

Буде сніг, самотня зима

На півроку

там

Де ти з нею, не буває снігу

Але

Так само холодно

Мені до тебе

Лише три години

По сніговому небу

Я б і хотіла

Але ти з нею

Я б полетіла, але сніг…

я вирвала серце

Я не відчуваю, здається, нічого

Нехай все котиться до біса

І під укіс ще

Мені однаково, навіть якщо

Обрушаться небеса

Все, що згадаю останнім – ці твої очі

Навряд чи хворітиме вже

Нема чого хворіти

До літа, може, від цього не залишиться сліду

Я чула, що без серця вийде не шкодувати

А ще б із пам'яті викреслити назавжди

Так

Буде сніг, самотня зима