L'orto delle stelle - Il Muro del Canto

Nell’orto delle stelle sconsacrate

T’ho 'ntesa dì parole che nun sai

Annà ch’i galeotti in riva ar fiume

E dà da beve all’arberacci mia.

Nun è peccato da magnà 'na mela

Nemmeno dà de matto o bestemmià

Chi dice ch’er peccato è prenatale

Me insegni pure come ho da urinà.

L’amore è bello quanno tira er vento

E nun le poi soffrì 'ste fantasie

L’amore è 'na mignotta imbarazzata

E vole che je dici le buscie.

Sei tarmente bella

Che me fai 'mpressione

E me interessa poco

Se tu fai la vita,

S’er cielo crollerà.

Tra l’ombra e 'r sole de 'n giorno comune

T 'ho detto annamo bella, annamo via

A noi ce sposerà la terra o 'r mare

Nessuna penitenza o ave Maria.

Ma quanno che m’hai visto da vicino

M’hai detto che nun sei più cosa mia

Poi m’hai allagato casa co' li pianti

E dalla vita t’ho strappata via.

L’amore passa puro dar cortello

E nun la pòi soffrì 'sta frenesia

L’amore è 'n regazzino 'nnamorato

E vole che je dici 'na poesia.

Era troppo bella

Pe' resta co' me

Era così bella

Bella da morì

Cor monno ho chiuso ormai.

Allora sentime

Sò solo nuvole

L’amori crolleno

Nun te fidà.

Nell’orto c’ho 'na stella sotterata.

У саду освячених зірок

Я слухав слова, яких ти не знаєш

Засуджені Annà ch'i на березі річки

І дає моєму арберачі випити.

Це не гріх від magnà 'na mela

Він навіть не божеволіє і не богохульствує

Хто каже, що це гріх, той пренатальний

Навчи мене, як я маю мочитися.

Любов прекрасна, коли дме вітер

І черниця тоді страждала 'ste фантазій

Любов – це збентежена повія

І vol che je ви кажете buscie.

Ти прекрасно красива

Яке ти справиш на мене враження

І мені байдуже

Якщо ти створюєш життя,

Якщо небо впаде.

Між тінню — сонце звичайного дня

Я сказав тобі аннамо гарне, аннамо геть

Земля чи море одружиться з нами

Ні покути, ні Ave Maria.

Але коли ти побачив мене зблизька

Ти сказав мені, що ти більше не моя річ

Тоді ти затопив мій дім, посадивши їх

І я вирвав тебе з життя.

Любов проходить чистий суд

І монахиня деякі страждала 'є божевілля

Кохання – це закоханий «маленький хлопчик».

І vol che je ви кажете 'na вірші.

Це було занадто красиво

Пі залишайся зі мною

Це було так красиво

Белла да померла

Я закінчив.

Тоді почуй мене

Я знаю тільки хмари

Кохання руйнується

Не вірю тобі.

У мене в саду зірка закопана.