Рябина - Игорь Слуцкий

И снова осень золотом покрыла

Листву берез и шапки тополей,

И мне судьбу она позолотила,

Но я не стану ни богаче, ни бедней.

Дождется мать свого бродягу сына,

Вернуся я, и что же ей скажу?

Меня судьба по всей земле носила,

Прости меня, я искренне прошу.

Припев:

А ты гори, гори, моя рябина,

Огнем прощальным за окном гори.

А ты гори, гори, и пусть проходит мимо

Печаль моей потерянной любви.

Снег упадет, закроет все дороги.

Куда идти от дома своего?

Чего искать, сбивать напрасно ноги?

Ведь нет дороже дома своего.

Старушка мать простит, конечно, сына,

Под утро рано встанет за водой,

И пусть заплачет за окном рябина

Под белым снегом над моей судьбой.

Припев:

А ты гори, гори, моя рябина,

Огнем прощальным за окном гори.

А ты гори, гори, и пусть проходит мимо

Печаль моей потерянной любви.

І знову осінь золотом покрила

Листя беріз і шапки тополь,

І мені долю вона позолотила,

Але я не стану ні багатшою, ні біднішою.

Діждеться мати свого бродягу сина,

Повернуся я, і що їй скажу?

Мене доля по всій землі носила,

Вибач мені, я щиро прошу.

Приспів:

А ти горі, горі, моя горобина,

Вогнем прощальним за вікном горі.

А ти горі, горі,і нехай проходить повз

Смуток моєї втраченої любові.

Сніг упаде, закриє всі дороги.

Куди йти від свого дому?

Чого шукати, даремно збивати ноги?

Адже немає дорожчого за будинок свій.

Бабуся мати вибачить, звичайно, сина,

На ранок рано встане за водою,

І нехай заплаче за вікном горобина

Під білим снігом над моєю долею.

Приспів:

А ти горі, горі, моя горобина,

Вогнем прощальним за вікном горі.

А ти горі, горі,і нехай проходить повз

Смуток моєї втраченої любові.