Дядя Лёня - Игорь Слуцкий

Дядя Лёня был сапожник, он давно пришел с войны,

Матершинник и картёжник, нарушитель тишины.

Пацанам роднее брата и с наколкой на груди,

«Я ребята из штрафбата, кто со мною заходи!»

Пусть и не был он героем, а почти что стариком,

Но рассказывал такое, в перемежку с матерком.

И про Киев, и про Прагу, и что выпало ему,

Две медали «За отвагу!», и цинга за Колыму.

Табачок облетал, как окалина,

Крыл он фрицев, гранатами фраз.

И гремел: «Я их бил не за Сталина,

А за волю, за правду, за вас!»

Как же нас ругали мамки, в дружбе с Лёнею виня.

И порой штаны на лямке, не спасали от ремня.

А он падал, как обрубок, не доклеив сапоги,

Ведь на сотню пар обувок, ни одной своей ноги.

Табачок облетал, как окалина,

Крыл он фрицев, гранатами фраз.

И гремел: «Я их бил не за Сталина,

А за волю, за правду, за вас!»

Пусть давно, ему крестик поставили,

В синем ельнике, но, как сейчас,

Прогремит: «Я их бил не за Сталина,

А за волю, за правду, за вас!

А за волю, за правду, за вас!»

Дядько Льоня був шевець, він давно прийшов з війни,

Матершинник і картежник, порушник тиші.

Пацанам рідніше брата і з наколкою на грудях,

«Я хлопці зі штрафату, хто зі мною заходь!»

Нехай і не був він героєм, а майже старим,

Але розповідав таке, в перемежку з матір'ю.

І про Київ, і про Прагу, і що випало йому,

Дві медалі «За відвагу!», і цингу за Колиму.

Тютюн облітав, як окалина,

Крил він фриців, гранатами фраз.

І гримів: «Я их бив не за Сталіна,

А за волю, за правду, за вас!»

Як нас лаяли мамки, в дружбі з Льонею провина.

І часом штани на лямці, не рятували від ременя.

А він падав, як обрубок, не доклеївши чоботи,

Адже на сотню пар обувок, жодної своєї ноги.

Тютюн облітав, як окалина,

Крил він фриців, гранатами фраз.

І гримів: «Я их бив не за Сталіна,

А за волю, за правду, за вас!»

Нехай давно, йому хрестик поставили,

У синьому ялиннику, але, як зараз,

Прогримить: «Я їх бив не за Сталіна,

А за волю, за правду, за вас!

А за волю, за правду, за вас!»