Дело было в разведке - Игорь Слуцкий

Я раздвину как ветки те года, что вдали,

Дело было в разведке, посередке земли.

Мы с товарищем Петей не дразнили врага,

Враг нас первым заметил и полез на рога.

В голове два пароля и еще дальше шифры,

Петя вымолвил: «Коля, нажимай на пары,

Чтобы в центре Европы после стольких побед

Мы достали из сердца драгоценный секрет».

Друг мой тертый и битый, и печеный в золе,

Если слышит он: «Bitte», то в ответ: «S'il vous plais».

Может выкушать море, и закушать горой,

Это внешне он горе, а внутри он герой.

А еще он на части переломит пятак,

А еще он по части анекдотов мастак.

Про Чапаева с Анкой, да под кузькину мать,

Тут его только танком — по другому не взять.

Ну, а выходу нету, ну, а в деле провал,

По бокам две кареты, впереди — самосвал.

Петя выплюнул: «Гады», и шагнул как в сортир,

«Гуттен таг, камарады, кто у вас командир?»

И сказал он старшому: «Вам и нам нелегко,

Вот теперь хорошо бы напоследок пивко,

Много сдернул я пробок за свои сорок лет,

Но скажу без подколок — лучше вашего нет».

Их старшой был на морду патриот, как и я,

Срочно сделался гордым и ответил: «Ya, ya»,

Мы сидели в таверне, что звалась «Два козла»,

И скажу откровенно — выпивали без зла,

А потом начал мучить Петя их без речей

Про Чапая, про чукчу и про всех Ильичей.

И забыв о секрете, так смеялись враги,

Что шепнули в клозете: «Не догоним, беги!»

А нам такое два раза ни к чему повторять,

Только пиво, зараза, так мешало бежать.

С той поры тайны смело носит нам их старшой,

Так бывает, коль к делу ты подходишь с душой.

Я розсуну як гілки ті роки, що вдалині,

Справа була в розвідці, посередині землі.

Ми з товаришем Петей не дратували ворога,

Ворог нас першим помітив і поліз на роги.

У голові два паролі і ще далі шифри,

Петя промовив: «Колю, натискай на пари,

Щоб у центрі Європи після стільких перемог

Ми дістали із серця дорогоцінний секрет».

Друг мій тертий і битий, і печений у золі,

Якщо він чує: «Bitte», то відповідь: «S'il vous plais».

Може викушати море, і заїсти горою,

Це зовні він горе, а всередині він герой.

А ще він на частині переламає п'ятак,

А ще він за частиною анекдотів художник.

Про Чапаєва з Анкою, так під кузькину матір,

Тут його тільки танком — по іншому не взяти.

Ну, а виходу нема, ну, а у справі провал,

З боків дві карети, попереду — самоскид.

Петя виплюнув: «Гади», і кронув як у сортир,

«Гуттен таг, камаради, хто у вас командир?»

І сказав він старшому: «Вам і нам нелегко,

От тепер добре, якби насамкінець пивко,

Багато зірвав я пробок за свої сорок років,

Але скажу без підколок — краще за вас немає».

Їхній старший був на морду патріот, як і я,

Терміново став гордим і відповів: «Ya, ya»,

Ми сиділи в таверні, що звалася «Два цапи»,

І скажу відверто — випивали без зла,

А потім почав мучити Петя їх без промов

Про Чапая, про чукчу і про всіх Іллічів.

І забувши про секрет, так сміялися вороги,

Що шепнули в Клозеті: «Не доженемо, біжи!»

А нам таке двічі ні до чого повторювати,

Тільки пиво, зараза, так заважало тікати.

З того часу таємниці сміливо носить нам їх старшої,

Так буває, якщо ти підходиш із душею.