Herr Kalecke an der Ecke - Hildegard Knef

Herr Kalecke an der Ecke

Hat 'ne Friedhofsgärtnerei

Und er kennt all die Geschichten

Sämtlicher, die hier verblichen

Herr Kalecke, der schon immer einsam war

Fühlt sich rundum wunderbar

Im Gespräch mit seinen Geistern

Die ihn wundersam begeistern

Wie der Dicke, gleich am Tor

Großer Stein und Trauerflor

Sprach dass man ihn schnöd' vergiftet

Von der Gattin angestiftet

Jahrelang durft' er beköst'gen

Seine Sippe, diese Bestien

Und nach tränenreicher Litanei

Da weinte selbst die Polizei

In Hotels und in Palästen

Leben sie jetzt in voller Pracht

An den wunderschönsten Plätzen

Und im Sommer auf 'ner Jacht

Herr Kalecke an der Ecke

Hat 'ne Friedhofsgärtnerei

Und er kennt all die Geschichten

Sämtlicher, die hier verblichen

Und nur wen’ge Meter weiter

Liegt jetzt ein Abteilungsleiter

Der ganz langsam eingegangen

An den arbeitsfaulen Rangen

Die ihn täglich schikaniert'

Bis er schließlich resigniert

Und bevor noch pensioniert

An 'nem Gallenstein krepiert

Kaum zwei Steine weiter links

Da ruht ein viel zu junges Ding

Von zuhause abgehauen

Voller Sehnsucht, voll Vertrauen

Suchte auch Identität

Doch alsbald da war’s zu spät

Viele Herr’n die gaben Geld

Für das was sie für Liebe hält

Ein Star zu sein, das war ihr Traum

Nur als was stand noch im Raum

Auch das wie ward nie geklärt

Bis sie gänzlich ausgezehrt

Und der sich als Beschützer gab

Der zockt' ihr ab die letzte Mark

Und so nahm sie Schlaftabletten

Und war leider nicht zu retten

Herr Kalecke an der Ecke

Schloss 'ne Friedhofsgärtnerei

Geht zu seinen lieben Seelen

In der bitterkalten Nacht

Legt sich friedlich auf 'ne Bank

Und der ihn am Morgen fand

Sah ein heiteres Gesicht

Tief gefroren, weihnachtlich

Herr Kalecke an der Ecke

Ist jetzt der beliebte Mann

Er ist, den man nun verehrt

Ihm die ew’ge Freundschaft schwört

Fängt ein andres Dasein an

Der stets verlor und nie gewann

Steht nie wieder hinten an

Ist endlich ein zufried’ner Mann

Пан Калецке на розі

Має цвинтарний розплідник

І впізнає всі історії

Усі, хто тут загинув

Пан Калецке, який завжди був самотнім

Почувається чудово

У розмові з його духами

Що надихає його на диво

Як товстий, прямо біля воріт

Великий камінь і креп

Говорили, що його отруїли

Підбурений дружиною

Роками йому дозволяли годувати

Його рідні, ті звірі

І після слізної ектії

Навіть поліція плакала

У готелях і в палацах

Живи зараз у повній красі

У найкрасивіших місцях

А влітку на яхті

Пан Калецке на розі

Має цвинтарний розплідник

І впізнає всі історії

Усі, хто тут загинув

І лише кілька метрів далі

Зараз лежить начальник відділу

Що надходило дуже повільно

На робітничих рядах

Хто знущається над ним щодня

Поки він нарешті не пішов у відставку

І навіть раніше на пенсію

Помер від каменя в жовчному міхурі

Ледве два камені ліворуч

Там криється надто молода річ

Тікай з дому

Повний туги, повний довіри

Також шукав особи

Але незабаром було вже пізно

Багато панів, які дали гроші

За те, що вона вважає коханням

Бути зіркою було її мрією

Тільки як те, що ще було в кімнаті

Як так і не було з'ясовано

До повного виснаження

І хто видавав себе за захисника

Він зірвав її останню позначку

І ось вона прийняла снодійне

І врятувати, на жаль, не вдалося

Пан Калецке на розі

Замок цвинтарний розплідник

Іди до його дорогих душ

У люто холодну ніч

Спокійно лягає на лавку

І хто його знайшов вранці

Побачила веселе обличчя

Заморожений, різдвяний

Пан Калецке на розі

Зараз популярна людина

Йому зараз поклоняються

Вічна дружба йому клянеться

Починається інше існування

Завжди програвати і ніколи не перемагати

Ніколи більше не відставай

Нарешті задоволена людина