In dieser Stadt - Hildegard Knef

Leere, bunte Zigarettenschachteln

Und zerknülltes Butterbrotpapier

Auf dem Schulweg, den wir täglich machten,

Seh' ich, als ob’s heute wär', vor mir;

Und wir klauten auf dem Beet vorm Bahnhof

Für die Mutter den Geburtstagsstrauß:

In dieser Stadt kenn' ich mich aus,

In dieser Stadt war ich mal zuhaus;

Wie sieht die Stadt wohl heute aus —

In dieser Stadt war ich mal zuhaus.

Zwischen zwei verdunkelten Laternen

Stand 'ne Bank, mein Erster, der hieß Fritz

Ich wollt' gern von ihm das Küssen lernen

Aber seine Küsse waren ein Witz

Morgens grübelnd hinter blinden Scheiben

Wusste ich nur eines — ich will raus!

In dieser Stadt kenn' ich mich aus,

In dieser Stadt war ich mal zuhaus;

Wie sieht die Stadt wohl heute aus —

In dieser Stadt war ich mal zuhaus.

Eines Morgens stand ich dann am Bahnsteig,

An dem Schienenstrang zur großen Welt,

Und ich wusste plötzlich auf dem Bahnsteig,

Dass mich nichts in dieser Stadt mehr hält.

Heute, nach allein durchweinten Nächten,

Halt' ich es vor Heimweh nicht mehr aus:

In dieser Stadt kenn' ich mich aus,

In dieser Stadt war ich mal zuhaus;

Wie sieht die Stadt wohl heute aus —

In dieser Stadt war ich mal zuhaus.

Порожні барвисті сигаретні пачки

І зім'ятий жиронепроникний папір

По дорозі до школи, яку ми робили щодня

Я бачу перед собою, ніби це було сьогодні;

І ми вкрали з ліжка перед вокзалом

Для мами на день народження букет:

Я знаю свій шлях у цьому місті

Колись я жив у цьому місті;

Як виглядає місто сьогодні? —

Колись я жив у цьому місті.

Між двома затемненими ліхтарями

Був банк, мій перший, його звали Фріц

Я хотів у нього навчитися цілуватися

Але його поцілунки були жартом

Вранці замислюються за сліпими шибками

Я знав лише одне — я хочу вийти!

Я знаю свій шлях у цьому місті

Колись я жив у цьому місті;

Як виглядає місто сьогодні? —

Колись я жив у цьому місті.

Тоді одного ранку я стояв на платформі,

На трасі у великий світ

І я раптом дізнався на пероні

Що більше ніщо не тримає мене в цьому місті.

Сьогодні, після ночей плачу на самоті,

Я вже не витримаю через тугу за домом:

Я знаю свій шлях у цьому місті

Колись я жив у цьому місті;

Як виглядає місто сьогодні? —

Колись я жив у цьому місті.