Ostseelied - Hildegard Knef

Ich hasse die gläserne Bläue des Himmels

Die nie müde Sonne, die alles entdeckt

Ich hasse die flimmernde Hitze des Südens

Den graslosen Felsen, der lustlos sich streckt

Schenk mir die drohenden Farben des Nordens

Die tropfende Stille der schneelosen Nacht

Schenk mir die ängstlichen Lichter des Morgens

Das Knistern der Dünen, den Sturm, der laut lacht

Schenk mir den klirrenden Atem der Kälte

Die nahtlosen Schnüre des Regens am Meer

Schenk mir den Nebel, der alles entstellte

Die tiefschwarzen Nächte und Wolken wie Teer

Gib mir noch einmal den Strand meiner Kindheit

Mit Muscheln und Bernstein auf trockenem Weiß

Gib mir den salzigen Wind meiner Ostsee

Das Jammern der Möwe, die hoffnungsvoll kreist

Gib mir die Molen mit moosgrünen Beinen und Wellen

Die singen ihr endloses Lied

Gib mir die Farben, die still sich vereinen

Den Atem der Kindheit

Der lautlos entflieht

Я ненавиджу скляну блакитність неба

Невтомне сонце, яке все відкриває

Я ненавиджу спекотну південну спеку

Безтрав'яна скеля, що мляво тягнеться

Дай мені грізні кольори півночі

Крапельна тиша безсніжної ночі

Дай мені тривожні вогники ранку

Потріскування дюн, буря, що голосно сміється

Дай мені дзвінкий подих холоду

Безшовні шнури дощу біля моря

Дай мені туман, який все спотворив

Глибокі чорні ночі й хмари, як смола

Подаруй мені знову пляж мого дитинства

З черепашками та бурштином на сухому білому

Дай мені солоний вітер мого Балтійського моря

Зойк чайки, що кружляє з надією

Дай мені кротів з моховими зеленими ніжками і хвилями

Вони співають свою нескінченну пісню

Дай мені кольори, що тихо єднають

Дихання дитинства

хто мовчки тікає