Liebespaar am Fenster - Hildegard Knef

Ich, der Mann, denke mir nichts.

Heut kann ich zu Hause bleiben,

Heute geh ich nicht ins Büro —

… an die Steuer muss ich noch schreiben…

Wie viel Uhr?

Ich weiß nicht genau.

Sie ist zu mir wie eine Frau,

Ich fühl mich ihr verbunden

Für Tage, Wochen, Monate

Und für Stunden ‑ für Stunden.

Ich, die Frau, bin gern bei ihm.

Von Heiraten wird nicht gesprochen.

Aber eines Tages will ich ihn mir

Ganz und gar unterjochen.

Die Dicke, daneben auf ihrem Balkon,

Gibt ihrem Kinde einen Bonbon

Und spielt mit ihren Hunden…

So soll mein Leben auch einmal sein —

Und nicht nur für Stunden — für Stunden.

Von Kopf bis Fuß umfließt uns ein Strom;

Noch sind wir ein Abenteuer.

Eines Tages trennen wir uns,

Eine andere kommt… ein neuer…

Oder wir bleiben für immer zusammen;

Dann erlöschen die großen Flammen,

Gewohnheit wird, was Liebe war.

Und nur in seltenen Sekunden

Blitzt Erinnerung auf an ein schönes Jahr,

Und an Stunden —

An glückliche Stunden.

Я, чоловік, нічого не думаю.

Сьогодні я можу залишитися вдома

Я сьогодні не піду в офіс —

... Я ще маю написати в податкову...

Котра година?

точно не знаю.

Вона для мене як жінка

Я відчуваю зв’язок із нею

На дні, тижні, місяці

І годинами – годинами.

Мені, жінці, подобається бути з ним.

Про шлюб не йдеться.

Але одного разу я хочу його

Повністю підкорити.

Товстий біля неї на її балконі

Дає дитині цукерку

І грає зі своїми собаками...

Таким має бути й моє життя одного дня -

І не тільки годинами — годинами.

З голови до ніг обтікає нас струмок;

Ми все ще пригода.

Одного разу ми розлучимося

Приходить інший... новий...

Або ми залишимося разом назавжди;

Тоді велике полум’я згасає

Звичка стає тим, чим була любов.

І лише в рідкісні секунди

Мигає спогад про прекрасний рік,

А в години —

До щасливих годин.